Конспекты лекций с дисциплины Кормление с/х животных

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ТУЛЬЧИНСЬКИЙ ТЕХНІКУМ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Навчальний посібник

2014

Укладач: Гуньчак Олена Володимирівна - викладач дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин», спеціаліст вищої категорії

Комплект лекцій з навчальної дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин» Спеціальність: 5.11010101. Навчальний посібник - Тульчин, 2014. - с

Навчальному посібнику викладено лекційний матеріал по 5 змістовим модулям згідно робочої навчальної програми з дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин» спеціальність 5.11010101 «Ветеринарна медицина».

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії зооветеринарних

дисциплін Тульчинського технікуму ветеринарної медицини БНАУ

Протокол №_______ від ___________2014р.

Голова циклової комісії ______________ А.А.Грибанова

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………..4

1. Модуль 1. ОЦІНКА ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ…………….5

Тема 1.1 Вступ. Оцінка поживності кормів за хімічним

складом………………………………………………………….5-8

Тема 1.2 Оцінка поживності кормів за вмістом
перетравних поживних та за енергетичною
поживністю……………………………………………………..9-12

Тема 1.3 Протеїнова, вуглеводнева та ліпідна
поживність кормів……………………………………………...13-16

Тема 1.4 Мінеральна, вітамінна поживність кормів.
Комплексна оцінка поживності корму……………………….17-18

2. Модуль 2. КОРМИ ТА ЗООТЕХНІЧНИЙ
   АНАЛІЗ КОРМІВ………………………………………………….19

Тема 2.1 Поняття про корми та їх класифікація. Господарська та зоотехнічна оцінка якості кормів. Схема зоотехнічного аналізу кормів та техніка безпеки під час роботи в лабораторії. Об´ємний аналіз. Відбір середніх проб кормів і підготовка їх до аналізу………19-28

3. Модуль 3. ГОДІВЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
   ТВАРИН…………………………………………………………29

Тема 3.1 Основні принципи нормованої годівлі
сільськогосподарських тварин. Годівля бугаїв-плідників……29-32

Тема 3.2 Годівля тільних корів у сухостіййний період
та годівля дійних корів…………………………………………33-35

Тема 3.6 Годівля молодняку великої рогатої худоби, відгодівля і нагул великої рогатої худоби…………………………………..36-41

4. Змістовий модуль 4 Годівля свиней, овець, кіз та коней …42

Тема 4.1 Годівля холостих, поросних та лактуючих

свиноматок……………………………………………………....42-45

Тема 4.4 Годівля кнурів-плідників, молодняку свиней
та відгодівля свиней…………………………………………….46-51

Тема 4.8 Годівля овець та кіз. Годівля коней…………………52-64

5. Змістовий модуль 5. Годівля птиці, кролів та хутрових звірів. Баланс кормів та кормовий план……………………………65

Тема 5.1 Годівля птиці…………………………………………65-74

Тема 5.2 Годівля кролів та хутрових звірів.
Баланс кормів і кормовий план………………………………..75-78

ВСТУП

Комплект лекцій з навчальної дисципліни «Годівля сільськогосподарських тварин» розроблено для студентів другого курсу відповідно до цілей, вимог і змісту навчання у Тульчинському технікумі ветеринарної медицини Білоцерківського НАУ II р.а., закладених у Галузевих стандартах освіти - ОПП та ОКХ (галузь знань 1101 «Ветеринарія»), та вимог, які висуваються нині до спеціалістів даного профілю.

Даний посібник включає теоретичні основи оцінки поживності кормів та їх перетравності, нормування годівлі високопродуктивних корів різного фізіологічного стану.

Основна задача навчального посібника надати допомогу студенту та викладачу у засвоєнні теоретичних знань з питань оцінки поживної цінності кормів, нормування і техніки годівлі, типовими моделями оптимізованих раціонів із застосування їх в умовах виробництва.

Ветеринарний фахівець повинен володіти знаннями з методології нормування і годівлі високопродуктивних корів, уміти застосовувати отримані знання на практиці.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ТЕМА1.1. ВСТУП. ОЦІНКА ПОЖИВНОСТІ КОРМУ ЗА ХІМІЧНИМ СКЛАДОМ.

ПЛАН:

1. Значення годівлі як фактора, що забезпечує здоров'я, відтворювальні функції і високу продуктивність.

2. Роль науки в організації раціональної годівлі сільськогосподарських тварин.

3. Роль годівлі в підвищенні продуктивності та збільшенні продукції тваринництва.

4. Поняття про поживність кормів.

5. Хімічний склад кормів як первинний показник їх поживності.

6. Фактори, які впливають на хімічний склад корму.

ЛІТЕРАТУРА

1. В .С .Бомко Годівля сільськогосподарських тварин.- В., 2001 с.6

2. В.Н.Баканов Кормление с.г. животних .-М.: Агропроиздат, 1989 с.3-11

1. ЗНАЧЕНЯ ГОДІВЛІ ЯК ФАКТОРА,ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЗДОРОВЯ, ВІДТВОРЮВАЛЬНІ ФУНКЦІЇ І ВИСОКУ ПРОДУКТИВНІСТЬ.

ГОДІВІЛЯ - це живлення яке контролює і регулює людина.

ЖИВЛЕННЯ - це фізіологічний процес який пов'язаний з обміном речовин і включає в себе споживання корму, перетравлення, всмоктування поживних речовин і використання організмом на різні життєві процеси.

Значення годівлі:

• За рахунок повноцінної та якісної годівлі, підвищується продуктивність тварин, зберігається здоровя, та виробляється стійкий імунітет проти захворювань

• Втрати у тваринництві через неправильну годівлю надзвичайно великі. Втрачається не тільки продукція і корми, а й молодняк та дорослі тварини внаслідок захворювань і низької опірності інфекціям.

• Кожен спеціаліст повинен знати що безпліддя спричинене неправильною годівлею (недостача вітамінів) трапляється значно частіше, ніж викликане інфекціями.

• А телята які народилися від корів із зниженим вмістом лугів нежиттєздатні, гинуть від диспепсії і пневмонії.

• Отруєння свиней сіллю, через не перевірку харчових відходів на вміст солі.

• Захворювання на ботулізм, через те, що харчові відходи не піддають термічній обробці (Т100 градусів - 30хв).

• При організації годівлі не враховуються фото динамічні речовини, які негативно впливають на організм свиней викликаючи світлобоязнь - внаслідок втрата живої маси, затримка росту. Фото динамічні речовини містяться в люцерні, конюшині, ріпаку, виці, гречці.

Також корм може стати причиною зараження тварин інфекційними та паразитарними захворюваннями ( тому необхідно здійснювати періодично лабораторний контроль за якісттю кормів)

• Корм може слугувати як наповнувач для задавання лікарських засобів

2. РОЛЬ НАУКИ В ОРГАНІЗАЦІЇ РАЦІОНАЛЬНОЇ ГОДІВЛІ С.Г. ТВАРИН.

НАУКА ПРО ГОДІВЛЮ С.Г. ТВАРИН - вивчає склад і властивості кормів їхню поживність, перетравність, потребу, підготовку до згодовування, умови зберігання, режим та техніку їх годівлі

Наука про годівлю тварин виникла, ще в давні часи, коли людина почала привчати тварин, уже тоді почалося практичне вчення ( це передавалося із покоління в покоління).

Практика годівлі була, але науковців цікавило, фізіологія травлення.

І тільки з появою наук в ХУІІ ст.. таких як анатомія, фізіологія, хімія, людина дізналась про

процеси перетравлення.

Науковці працювали виводили нові культури, які рекомендували використовувати в годівлі

с.г. тварин ( люцерна, конюшина, картопля,, капуста, буряк, морква, зерно).

Разом з появою нових кормів виникла необхідність вияснити як нові корми можуть замінити старі

( сіно лугове).

Над цим питанням працював німецький вчений ТЕЄР який в 1810 Рр запропонував порівняльну

таблицю «СІННИЙ ЕКВІВАЛЕНТ» в якій 1кг сіна = 1кг вівса, 1кг сіна = 2кг картоплі і тд.

В 1874р німецький вчений Вольф довів недосконалість сінного еквівалента і запропонував

новий метод порівняння кормів за сумою перетравних поживних речовин.

Німецький вчений Кельнер (1851-1911) у дослідах на волах вивчав продуктивну дію перетравних речовин (білків, жирів, вуглеводів, цукру, крохмалу) і визначав константи жировідкладення. І запропонував оцінювати енергетичну поживність кормів у крохмальних еквівалентах.

Основоположником вітчизняного вчення про годівлю був професор М.П.Червінський (1848-1920) - організовує при Київському політехнічному інституті першу кафедру з «Годівлі і розведення с.г. тварини, та вивчає жировідкладення у тварин.

Російський вчений Іванов (1871-1935р) на дослідах довів вплив годівлі на породоутворення.

Російський вчений Богданов (1872-1931р) запропонував проводити визначення енергетичної оцінки корму за кормовими одиницями.

3. РОЛЬ ГОДІВЛІ В ПІДВИЩЕННІ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА ЗБІЛЬШЕННІ

ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ.

В господарствах Вінницької області як і в інших регіонах в тваринництві проблема білкових

кормів займає головне місце. Сьогодні годівля не забезпечує тваринництво в повному об'ємі

повноцінними кормами. Тому пошуки промислового виробництва білку набуває все більшого

поширення.

Сьогодні практики і вчені працюють над підвищенням продуктивності та збільшенням

виробництва продукції тому рекомендують в годівлі використовувати різні білкові кормові

добавки які б сприяли покращенню результатів.

Інститут кормів у Вінницькій області пропонує використовувати в раціонах риби, птиці, свиней,

і ВРХ біологічно активний стимулятор ХЛОРЕЛУ - яка багата на протеїн і являється

стимулятором росту, зміцнює кістяк, підвищує здоров'я має бактерицидні властивості (містить

антибіотик).

У Вінницькій обл.. хлорелу вирощують в лабораторії в м.Бар у вигляді пасти і суспензії із

водорослів.

Дослідження показують у корів удій підвищується до 20%, відгодівля до 40%, яйцекладка до 30%,

поліпшується якість продукції (бичкам 7л випоювали суспензії брали 50г на 1л води) споювали 2

рази на добу в ранці і в обід до годівлі (Змісяці). Можна використовувати з лікувально -

профілактичною метою.

В Херсонській області - використовують в раціонах телят - молочників до 3-х міс. Кормову добавку - ЛІПРИН (джерело кормового білку - замінник коров'ячого молока, заміняє 1кг молока на 0,5кг ліприну. Ліпин не погіршує ріст тварин, а вартість раціону знижує на 10-12%. В даній області ремонтним телицям згодовують комбікорм в якому замість зерна використовують відходи очищеного насіння люцерни (ВОНИ) - високобілковий корм.

Сьогодні господарства в годівлі тварин використовують комбікорм до складу якого входять замінник тваринного білка соя, також вводять в раціони БАР і мінеральні речовини.

4. ПОНЯТТЯ ПРО ПОЖИВНІСТЬ КОРМІВ.

Для підтримання життєвих процесів, тваринна повинна отримувати з навколишнього середовища речовини, які б задовольняли природні потреби:

• це вода, кисень та поживні речовини з кормом.

Поживні речовини - це складні сполуки, які синтезуються в рослинах в процесі фотосинтезу (білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни).

Чим більше поживних речовин в кормі тим вища поживність і повноцінна годівля.

Поживність - це здатність корму задовольняти потреби тварин у поживних речовинах.

Поживні речовини які надходять з кормом до організму тварини, піддаються суттєвим перетворенням, частина їх використовується організмом, а частина невикористаних решток виділяється з калом.

Поживні речовини необхідні:

• росту, розвитку;

• підтримання життєдіяльності;

• здоров'я ;

• утворення продукції;

• відтворювальних функцій.

Розрізняють такі види поживності:

• енергетична поживність

• протеїнова;

• вуглеводнева;

• ліпідна;

• мінеральна і вітамінна

4. ХІМІЧНИЙ СКЛАД КОРМІВ. ЯК ПЕРВИННИЙ ПОКАЗНИК ЇХ ПОЖИВНОСТІ.

Хімічний склад тіла тварин і рослин майже однаковий, так як складається на 90% з одних тих самих елементів (С;О;Н;N - які знаходяться у вуглеводах і білках; мінеральні речовини - знаходяться в рослинах у вигляді солей і лугів).

Хімічний склад однаковий тому, що між ґрунтом, рослинами і тваринами існує не розривний зв'язок.

Рослини отримують поживні речовини які містяться в ґрунті, а тварини з рослин, тому існує така схожість, не було би схожості поживні речовини рослин не могли би засвоїтись організмом.

Отже щоб визначити поживність корму необхідно в лабораторних умовах визначити хімічний склад корму за схемою «ЗООТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ»

СХЕМА «ЗООТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ»

КОРМ

ВОДА СУХА РЕЧОВИНА

Неорганічні речовини Органічні речовини

сира зола (мінеральні реч.)

Азотовмісні речовини Безазотоввмісні БАР

«сирий протеїн» (біологічно активні реч.)

Білки Аміди Сирий жир Вуглеводи Вітаміни Ферменти

Гормони

Клітковина БЕР(Безазотисті екстрактивні речовини)

Крохмаль Цукор

Вода - основна складова частина рослинного і тваринного організму, вона є середовищем, в якому проходять всі процеси обміну, чим більше тим інтенсивніший обмін( старіння рослин і тварин знижується рівень води, а отже знижується інтенсивність обмінних процесів).

Вміст води коливається від 5-95% у рослинах і тваринах -65%.

Без води тварина може пробути 8 днів.

Корові на добу необхідно - 120л води;

Кінь - 60л

Свиня -35л

Кури 1л

Суха речовина - чим більше тим вища загальна поживність корму.

Органічні речовини - становлять енергетичну цінність корму.

Неорганічна речовина - не є джерелом енергії і чим їх більше тим нижча поживність корму. ( у зеленій масі, буряк - 1-3%; зернові - 1,5-5%; солома, сіно - 5 - 10%).

Азотовмісні речовини «сирий протеїн» - міститься в рослинах його визначають множенням азоту в кормі (16%) на коефіцієнт 6,25. ( багаті на протеїн: відходи олійних культур - 30-40%; сіно бобових - 13-15%; зерно бобових - 20-30%)

Аміди - незавершений синтез білка ( амінокислоти, солі амонію, нітрати, нітрити) - містяться - зелена маса, сіно, силос - 30-40%.

Сирий жир (ліпіди) - енергетична цінність у 2,25 вища у порівнянні з вуглеводами .

Міститься: льон, соя, ріпак, соняшник -20-50%;

• макуха 5-10%

• зерно вівса, кукурудза - 4-5%.

Вуглеводи - представленні клітковиною і БЕР. Чим більше клітковини в кормі тим нижча поживність корму, високий вміст в соломі і сіні - 25-40%, зернових - 2-10%, коренебульбоплодах - 0,5-2%.

БЕР - представленні крохмалем і цукром. Крохмалю найбільше у зернових - 60-70%.

Цукру найбільше в травах молодих злакових, та коренеплодах 5-10%.

Висновок:

Отже хімічний склад корму показує вміст поживних речовин у кормі і не може давати уявлення про перетравлення поживних речовин та їх вплив на організм. Тому хімічний склад корму являється первинним показником поживності.

6. ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ХІМІЧНИЙ СКЛАД КОРМУ.

1. Кліматичні ( у дощове літо рослини містять менше поживних речовин);

2. Ґрунтові ( рослини вирощені на чорноземах містять більше поживних речовин)

3. Агротехнічні ( внесення мінеральних і органічних добрив);

4. Видові ( злакові - містять більше вуглеводів, бобові містять більше білків)

5. Фаза вегетації ( Бобові рослини під час бутонізації, а лакові під час викиду в колос містять найбільше поживних речовин);

6. Підготовка кормів до згодовування ( подрібнення, плющення, пропарювання, здобрення):

7. Зберігання кормів ( сухі приміщення, навіси, герметизація).

ТЕМА 1.2. ОЦІНКА ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ЗА ВМІСТОМ ПЕРЕТРАВНИХ ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН ТА ЗА ЕНЕРГЕТИЧНОЮ ПОЖИВНІСТТЮ

ПЛАН:

1. Поняття про перетравність поживних речовин.

2. Коефіцієнт перетравності, ПВ та його значення в годівлі с.г. тварин.

3. Фактори, що впливають на перетравність кормів та шляхи підвищення ППР.

4. Поняття про енергетичну поживність, схема обміну речовин і енергії в організмі, вівсяна кормова одиниця, її недоліки.

5. Баланс азоту, вуглецю і енергії в організмі.

6. Енергетична кормова одиниця її переваги над вівсяною кормовою одиницею.

1. ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРЕТРАВНІСТЬ ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН.

Вміст у кормі поживних речовин, не дає повного уявлення про поживність і продуктивну дію. Вона може бути встановлена тільки після взаємодії корму з організмом тварини.

Корм поступаючи до організму тварини піддається таким етапам перетравлення:

1. Механічний обробіток ( пережовування в ротовій порожнині)

2. Хімічний ( Дія шлунково кишкових соків в шлунку);

3. Біологічна ( розчеплення за рахунок мікроорганізмів у жуйних).

Перетравлення - це гідролітичне розчеплення білків, жирів , вуглеводів під впливом ферментів травних соків та мікроорганізмів. Внаслідок чого складні органічні речовини розкладаються на прості:

- білки - до поліпептидів і амінокислот;

- жири - до гліцерину і жирних кислот;

- вуглеводи - крохмаль - до мальтози (ротова порожнина під дією слинних залоз);

- цукор - до глюкози

- клітковина до целобіози

Отже вміст перетравних речовин (ППР) визначають за різницею між кількостями речовин, спожитих з кормом (ПР корму ) та виділеної в калі (ПР калу ):

ППР = ПР корму - ПР калу = (г,кг)

Перетравні речовини (ППР) - це ті речовини які утворилися внаслідок гідролітичного розчеплення складних органічних речовин на більш простіші і які залишилися в організмі, пішли на підтримання житядіяльності, здоровя, утворення продукції..

Наприклад: Корова за добу спожила 1450г протеїну. У виділеному калі виявлено 406г, звідси 1450 - 406 =1044 г протеїну залишилося в організмі.

2. КОЕФІЦІЄНТ ПЕРЕТРАВНОСТІ, ПРОТЕЇНОВЕ ВІДНОШЕННЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ГОДІВЛІ С.Г. ТВАРИН.

Ступінь перетравності поживних речовин корму визначають за коефіцієнтом перетравності (КП) - це процентне співвідношення між перетравною поживною речовиною і прийнятою.

КП = ППР / ПР корму * 100%

(З наведеного прикладу випливає що КП = 1044/1450 * 100% = 72%).

Такий коефіцієнт для тварини особливо молодої дуже добрий тому, що буде сприяти росту і розвитку, КП нижче 40% - сповільнюється ріст і розвиток, а вище 80% порушує перетравлення поживних речовин.

Одним із показників контрою повноцінної годівлі є протеїнове відношення (ПВ) - показує скільки частин безазотовмісних речовин припаде на 1 частину перетравного протеїну.

Визначається за формулою: ПВ = Пер.жир * 2,25 + Пер.кліт.+ Пер.БЕР

Пер.протеїн

Велика кількість протеїну знижує перетравність поживних речовин тому ПВ:

• для ВРХ - 8-10:1 ( широке ПВ)

• свиней - 10-12:1 (широке ПВ)

• молодняку всіх видів 5-6 (вузьке ПВ)

Процеси перетравлення добре пробігають при середньому ПВ - 6-8:1, під час відгодівлі допускається широке ПВ.

Корми багаті на протеїн мають вузьке ПВ. А корми бідні на протеїн мають широке ПВ.

Рівень протеїну контролюється тому що велика кількість його в кормі приводить до зниження перетравності всіх поживних речовин.

3. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРЕТРАВНІСТЬ КОРМІВ, ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПЕРЕТРАВНОСТІ.

1. Вид тварин ( жуйні краще перетравлюють клітковину, ніж свині. Коні і птиця);

2. Вік тварин ( телята у віці 3-4 місяці мають нижчу перетравність ніж дорослі, у старих погіршується перетравлення)

3. Індивідуальні особливості ( виснажені тварин гірше перетравлюють, при високих навантаженнях);

4. Велика кількість клітковини ( знижує перетравність);

5. Підготовка корму до згодовування ( зволоження, здобрення, про парення підвищує перетравність).

Підвищення КП корму є важливим фактором зниження їх витрат, зменшення собівартості продукції і поліпшення економічної ефективності.

Шляхи підвищення перетравності:

1. Згодовування кормо сумішей;

2. Здійснювати підготовку кормів до згодовування

3. Техніка годівлі ( добову дачу корму ділять на 3 рази);

4. Використання БАР та ферментних препаратів.

5. ПОНЯТТЯ ПРО ЕНЕРГЕТИЧНУ ПОЖИВНІСТЬ, СХЕМА ОБМІНУ РЕЧОВИН І ЕНЕРГІЇ В ОРГАНІЗМІ, ВІВСЯНА КОРМОВА ОДИНИЦЯ ЇЇ НЕДОЛІКИ.

Перетравність поживних речовин є початковою стадією взаємодії корму з організмом і тому не дає повного уявлення про вплив ПР на стан і продуктивність тварини.

Людина утримує тварин з метою одержання максимальної продукції, Для вчених цікавий кінцевий результат - вплив корму на продуктивність.

Тому було запропоновано робити оцінку корму за енергетичною, протеїновою, вуглеводневою поживністю

• Енергетична поживність - це здатність корму задовільняти потреби тварин в енергії.

Визначається енергетична поживність за:

• сумою перетравних поживних речовин (СППР);

• вівсяною кормовою одиницею (кор.од)

• Обмінною енергією (ОЕ)

• Балансом азоту і вуглецю.

1. СППР = ППР білку + ППР жиру ∙ 2,25 + ППР клітковини + ППР БЕР;

2. Вівсяна кормова одиниця - за 1 кормову одиницю беруть 1кг вівса середньої якості, вологістю 13%, обємною масою 450г на літер, за продуктивною дією у дорослого вола відкладеться 150 г жиру. ( отже щоб визначити вміст кормових одиниць в кормі необхідно добове фактичне жировідкладання поділити на 150г жиру)

Вівсяна кормова одиниця - показує сталі показники продуктивної дії білків, жирів, вуглеводів і не враховується вид тварин, їх продуктивність це і є недолік

3. Обмінна енергія - це фізіологічно корисна енергія яка іде на утворення продукції вимірюється в кілокалоріях (ккал)

Схема обміну речовин і енергії.

Валова енергія корму (ВЕ)

Е калу ПЕ- перетравна енергія ( ПЕ = ВЕ - Екалу)

Е сечі Е кишкових газів ОЕ = ВЕ-Екалу- Е сечі- Е метану

Е тепла Чисте енергія
продукції

ЧЕ = ОЕ - Етепла

5. БАЛАНС АЗОТУ І ВУГЛЕЦЮ І ЕНЕРГІЇ В ОРГАНІЗМІ.

1. Баланс азоту (N) - визначається білковий обмін ( відомо що азот надходить тільки у складі протеїну корму, а виділяється з калом, сечею, продукцією, і є складовою приросту в 100г білку = 16гN):

Nкорму = Nкалу + N сечі + N відкладень + N молока

2. Баланс Вуглецю (С) - показник, характеризує обмін усіх органічних речовин (надходить С із кормом у складі усіх органічних речовин, а виділяється через органи дихання і кишкові гази в 100г жиру -76гС; а в 100г білку - 52гС):

С корму = С калу + С сечі + С газів + С відкладень + С приросту.

Баланс N і С може бути:

* Позитивним (КП біле за виділення)

* Негативний (КП менший за виділення)

* Нульовий (КП дорівнює виділенням)

3. Баланс енергії визначається у калориметричних камерах, які дозволяють врахувати енергію не тільки у виділеннях (калі, сечі, кишкові гази), а й втрати енергії шляхом теплопродукції.

Баланс енергії визначають за формулою:

Екорму = Е калу+ Е сечі+ Е киш.гази+ Е теплопродукції + Е приросту.

6. ЕНЕРГЕТИЧНА КОРМОВА ОДИНИЦЯ ЇЇ ПЕРЕВАГИ ПЕРЕД ВІВСЯНОЮ КОРМОВОЮ ОДИНИЦЕЮ

Вівсяна кормова одиниця була заснована на сталості продуктивної дії білків, жирів і вуглеводів корму не зважалась увага на повноцінність годівлі, вид тварин, напрямок продуктивності.

Зважаючи на це, на засіданні 35-пленуму секції тваринництва ВАСГНІЛ (1951р) було запропоновано оцінювати енергетичну поживність корму за обмінною енергією (ОЄ.

Енергетичну поживність кормів за вмістом обмінної енергії виражають в енергетичних кормових одиницях (ЕКО) для окремих видів тварин. За 1ЕКО прийнято 10000Кдж (2500ккал) ОЄ.

Вміст ОЕ визначають:

Для жуйних: ОЕ = ВЕ корму -Е калу - Е сечі - Е метану;

Для свиней: ОЕ = ВЕ корму -Е калу - Е сечі;

Для птиці: ОЕ = ВЕ корму - Е посліду

ТЕМА 1.3. ПРОТЕЇНОВА, ВУГЛЕВОДНЕВА, ЛІПІДНА, МІНЕРАЛЬНА ТА ВІТАМІННА ПОЖИВНІСТЬ КОРМУ. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ПОЖИВНОСТІ КОРМУ.

ПЛАН:

1. Поняття про протеїнову поживність кормів, значення протеїну кормів у живленні і обміні речовин с.г. тварин.

2. Особливості протеїнового живлення жуйних та моно гастричних тварин.

3. Основні шляхи вирішення проблеми кормового протеїну в господарстві.

4. Значення вуглеводів у живленні тварин, та вплив їх на перетравність.

5. Склад і вміст вуглеводів в окремих видах кормів.

6. Ліпіди кормів, їх значення в живленні с.г. тварин.

7. Мінеральні речовини та їх значення в живленні сільськогосподарських тварин.

8. Вітаміни та їх значення в живленні сільськогосподарських тварин.

1.ПОНЯТТТЯ ПРО ПРОТЕЇНОВУ ПОЖИВНІСТЬ КОРМІВ, ЗНАЧЕННЯ ПРОТЕЇНУ У ЖИВЛЕННІ І ОБМІНІ РЕЧОВИН.

Для отримання високої продуктивності і збереження здоров'я тварин їх раціони необхідно забезпечувати крім енергетичної поживності, протеїновою, вуглеводневою, ліпідною, мінеральною і вітамінною поживностями.

Протеїнова поживність - це здатність корму задовольняти потреби тварин в «сирому» протеїні.

«Сирий» протеїн визначають по кількості N в 100г білку корму (16%) помножити на 6,25.

До складу «сирого» протеїну входять:

• білки;

• амінокислоти;

• Аміди

БІЛОКИ - органічні, азотовмісні речовини.

Функції білків:

1. Структурна - ріст і розвиток організму, складова частина клітини;

2. Каталітична - входить до складу ферментів;

3. Захисна - входить до складу імунних тіл;

4. Відтворювальна - входить до складу статевих клітин.

5. Регуляторна - регулює енергетичний, білковий і мінеральний обмін.

Значення білків у живленні і обміні речовин:

Тварини потребують систематичного надходження протеїну з кормами. Так як в організмі відбувається постійний розпад білків тіла, і в разі повного виключення білку із раціону тварина може загинути.

Також низький рівень білку в організмі зменшує перетравлення та засвоєння поживних речовин, знижується рівень обмінних процесів, а це негативно впливає на продуктивність знижуючи її, в тварини знижується охота, знижуються захисні функції організму.

Не бажано для тварин також і надмірна кількість білків тому що це також приводить до зниження перетравності поживних речовин, виникають захворювання токсикози через надмірне нагромадження азоту в клітинах.

АМІНОКИСЛОТИ - являються органічною складовою білків і їх нараховують близько 80
видів, із них 30 видів вивчено.

Амінокислоти поділяються:

• Замінимі амінокислоти - це ті які синтезуються в організмі тварин із поживних речовин корму (гліцин, серин, аланін).

• Не замінимі амінокислоти , або «критичні» амінокислоти - це ті які не синтезуються в організмі з поживних речовин корму, але вони повинні обов'язково надходити з кормом (лізин, метіонін, триптофан) чутливі до недостачі моно - гастричні тварини (свині, птиця);

• Лізин - сприяє всмоктуванню кальцію, позитивно впливає на обмін білків. Недостача знижує засвоєння протеїну, кальцію, міститься в кормах тваринного походження (рибне, м'ясо-кісткове борошно, збиране молоко, зерно бобових, макухи, шроти. Бідні - зерно злакових, висівки, буряки.

• Метіонін - бере участь у синтезі білків. Недостача приводить до безпліддя, розсмоктування зародків, зниження продуктивності, ожиріння печінки, анемія, м'язова дистрофія.

• Триптофан - бере участь у синтезі білків, ферментів, вітаміну В5 . Бере участь у зсіданні крові. Недостача впливає на рівень гемоглобіну в крові, атрофія сім'яників, міститься в кормах тваринного походження (рибне, м'ясо-кісткове, м'ясне, кров'яне борошно, збиране молоко, зерно бобових, макухи, шроти. Бідні - зерно злакових, висівки, буряки

АМІДИ - утворюються внаслідок незавершеного синтезу білків, це солі амонію, вільні
амінокислоти, нітрати і нітрити.

Кількість амідів в кормах збільшується внаслідок внесення в грунт великої кількості азотистих добрив, більше 90 кг/га - це приводить до нагромадження нітратів.

Власне нітрати малотоксичні, але потрапляючи у великих кількостях у рубець жуйних, вони під впливом мікроорганізмів перетворюються в нітрити, які просочуються у кров, перетворюють гемоглобін в метгемоглобін (кров стає чорною не знатна переносити кисень). Виникає киснева недостача, тварина може загинути.

Рівень нітратів можна знизити:

• Дача вітамінів А;

• Внутрівенно металева синка (2г на 230кг ж.маси);

• Збільшити в раціоні вуглеводневі корма.

Добові норми нітратів у кормах:

• для людини - 300мг/кг живої маси

• дитині - 5 мг/кг живої маси;

• тварині - 3,7 мг на кг ж. маси

2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОТЕЇНОВОГО ЖИВЛЕННЯ ЖУЙНИХ ТА МОНОГАСТРИЧНИХ ТВАРИН.

У передшлунках жуйних 40-80% протеїну розщеплюється до амінокислот і аміаку, з яких бактерії синтезують мікробний білок, або ще як кажуть тваринний білок, з якого синтезуються критичні амінокислоти.

У свиней і птиці які відносяться до моно гастричних тварин, мікробіологічні процеси незначні, тому поряд з протеїном у раціонах для них нормують вміст не замінимих амінокислот.

3 ОСНОВНІ ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ КОРМОВОГОПРОТЕЇНУ.

1. Збільшувати посіви кормових культур багатих на протеїн ( люцерна, конюшина, експарцет,. соя, горох, люпин, боби);

2. Для моно гастричних тварин включати в раціони корма тваринного походження (м'ясне, кров'яне, м'ясо - кісткове борошно);

3. Використовувати у годівлі моно гастричних тварин синтетичні амінокислоти (кормовий концентрат лізину (ККЛ); рідкий концентрат лізину Ж-10 (РКЛ); L-лізин, синтетичний DL-метіонін);

4. Введення до раціонів жуйних синтетичних азотистих речовин:

• сечовина -0.2г /кг живої маси на добу;

• біурет- 0,3 г /кг живої маси на доб;

• діафоній фосфат - 0,2 г /кг живої маси на доб;

• карбонат амонію - 0,3 г /кг живої маси на доб;

5. Проводити підготовку корму до згодування.

4. ЗНАЧЕННЯ ВУГЛЕВОДІВ У ЖИВЛЕННІ ТВАРИН, ТА ВПЛИВ ЇХ НА ПЕРЕТРАВНІСТЬ.

ВУГЛЕВОДИ - це без азотовмісні речовини, представленні клітковиною і БЕР
(крохмал, цукор). Являються основним енергетичним матеріалом.

У жуйних усі вуглеводи з'їдених кормів зброджують під дією мікроорганізмів і утворюють леткі жирні кислоти (ЛЖК):

- переважно оцтова (70%) іде на утворення жиру молока;

• масляна, пропіонова (15-20) іде на утворення жиру тіла.

За швидкістю розчинення, вуглеводи поділяють:

• Легкорозчинні - цукор, крохмал;

• Важкорозчинні - клітковина.

Надлишок легкорозчинних вуглеводів (цукор, крохмал) приводить до бурхливого бродіння (вибух у рубці), що приводить до нестійкого мікробного складу - найпростіші зникають, збільшуються колонії молочно - кислих бактерій, це приводить до зниження жуйки, диспепсії. Ці зміни ведуть до порушення вуглеводневого, білкового обміну, уражається печінка і тварину вибраковують.

Тому для жуйних обов'язково нормують вміст цукру і крохмалю (співвідношення -

1,3-1,5:1). А також нормують відношення між цукром і протеїном (0.8-1,2:1)

Важкорозчинні вуглеводи - клітковина - це зовнішня оболонка клітини рослини, вона являється фізичним збудником моторики травної системи підвищує засвоєння поживних речовин, підвищує продуктивність і жирність молока (збільшується кількість оцтової кислоти, знижується пропіонова).

Недостача клітковини знижує перетравність ПР, погіршується самопочуття, знижується продуктивність, погіршується стан волосяного покриву.

Отже, під вуглеводневою поживністю розуміють вміст різних форм вуглеводів у кормах, їх засвоєння та вплив на обмін речовин та продукцію.

5. СКЛАД І ВМІСТ ВУГЛЕВОДІВ В ОРЕМИХ ВИДАХ КОРМІВ.

За складом вуглеводи поділяють:

• моносахариди - глюкоза. фруктоза;

• олігосахариди - сахароза, лактоза, мальтоза, целобіоза;

• полісахариди - целюлоза., крохмаль. декстрини.

6. ЛІПІДИ КОРМІВ, ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ЖИВЛЕННІ С.Г. ТВАРИН.

ЖИРИ - високоенергетичні продукти у живленні тварин.

Функції жирів:

• Пластична - входять до структури клітинної мембрани;

• Транспортна - акумулюють, депонують і транспортують енергію;

• Каталітична - входять до складу ферментів, гормонів, вітамінів;

• Захисна - підвищують захисні функції до деяких інфекцій, захист зовнішнього покриву.

Для тварин особливо новонароджених жири є не тільки джерелом енергії, а й забезпечують незамінимими жирними кислотами (лінолева, ліноленова) і вітаміни групи В сприяють їх засвоєнню.

Недостача ліпідів:

• погіршує опірність організму;

• знижується резистентність і стійкість до захворювань

• синдром ліпідної недостатності - тварина гине ( коли телятам і ягнятам випоювати збиране молоко на протязі 1-5 тижнів).

7. МІНЕРАЛЬНІ РЕЧОВИНИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ЖИВЛЕННІ С.Г. ТВАРИН.

МІНЕРАЛЬНІ РЕЧОВИНИ - це не органічні речовини, які слугують матеріалом для
утворення тканин, підтримання осмотичного тиску.

Мінеральні речовини які містяться в тілі тварин і рослин прийнято умовно поділяти на дві групи:

• Макроелементи - містяться у великих концентраціях ( Ca P К, Mg Na Cl S) в 1кг корму містяться в г.;

• Мікроелементи - містяться в тканинах в невеликих кількостях в 1г корму в мг (залізо, міді, цинк, йод, марганець, кобальт).

Рівень мінеральних речовин необхідно контролювати тому що деякі мін.речовини здатні акумулюватися в організмі і викликати отруєння. Кумулятивними отрутами можуть бути: мідь, фтор - так як організм не може їх виводити.

Між мінеральними речовинами також існує взаємодія тобто при недостачі одного елемента не буде засвоюватися інший, тому існує співвідношення Са і Р:

• для ВРХ Са:Р - 1,5:1

• коней 1:1

• птиці 3,5:1

• свиней 1.2-1,6:1

8.ВІТАМІНИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ЖИВЛЕННІ ТА ОБМІНІ РЕЧОВИН С.Г. ТВАРИН.

Вітаміни - низькомолекулярні БАР. Вони не є пластичним і енергетичним матеріалом але вони необхідні для розчеплення білків, жирів, вуглеводів, регулюють засвоєння мінеральних речовин.

В залежності від розчинності вітаміни поділяють на 2 групи:

1. Жиророзчинні - А Д Е К ( розчиняються в жирах)

2. Водорозчинні - вітаміни групи В і С (синтезуються в жуйних, а в моно гастричних ні)

При недостачі вітамінів в організмі тварин можуть виникати такі захворювання:

• авітамінози - недостача 1 вітаміну;

• гіповітамінози - часткова недостача вітамінів;

• поліавітамінози - відсутність декількох вітамін

Авітамінози в основному виникають в кінці зими на початку висни, або при згодовуванні неякісних кормів, антисанітарні умови утримання. Тому дуже важливо створити належні умови утримання і забезпечити вітамінними препаратами.

Тема 1.4. МІНЕРАЛЬНА ТА ВІТАМІННА ПОЖИВНІСТЬ КОРМУ. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ПОЖИВНОСТІ КОРМУ.

МЕТА : Вивчити та засвоїти основні поняття про мінеральну, вітамінну поживність і яке значення мають дані поживності в організації повноцінної годівлі .

ПЛАН:

1. Мінеральні речовини та їх значення в живленні сільськогосподарських тварин.

2. Фактори, що впливають на засвоєння мінеральних речовин.

3. Вітаміни та їх значення в живленні сільськогосподарських тварин.

4. Авітомінози у тварин та їх профілактика, умови , що сприяють засвоєнню і депонуванню вітамінів.

5. Комплексна оцінка поживності кормів

1. Мінеральні речовини та їх значення в живленні сільськогосподарських тварин.

МІНЕРАЛЬНІ РЕЧОВИНИ - це не органічні речовини, які не є джерелом енергії, але в організмі тварин виконують різні функції:

• Входять до складу всіх структурних утворень, особливо до кісткової тканини (80%)

• Регулюють рівень осмотичного тиску

• Регулюють кислотно-лужну рівновагу

• Впливають на активність ферментів

• Впливають на активність багатьох гормонів

• Впливають на обмін енергії, азоту, вуглеводів, жирів, мінеральний обмін

• Сприяють вплив на активність мікрофлори рубця(Ca P Na S)
  - утворення тканин,

• підтримання осмотичного тиску.

• Сприяють підтриманню необхідної концентрації іонів ( наприклад залізо - складова частина гемоглобіну крові, йод - гормону щитоводної залози)

Мінеральні речовини які містяться в тілі тварин і рослин прийнято умовно поділяти на дві групи:

• Макроелементи - містяться у великих концентраціях ( Ca P К, Mg Na Cl S) в 1кг корму містяться в г.;

• Мікроелементи - містяться в тканинах в невеликих кількостях в 1г корму в мг (залізо, міді, цинк, йод, марганець, кобальт).

За значенням у життєдіяльності організму мінеральні речовини розподіляють:

• Життєвонеобхідні (вищесказані)

• Умовно життєво необхідні (залізо, хром, варій)

• Та елементи з невстановленим значенням (алуміній AL, літій Li

2. Фактори, що впливають на засвоєння мінеральних речовин.

1. Вітамін Д, впливає на засвоєння кальція, фосфора, магнія і цинку.

2. Жир впливає на абсорбування магнія і калію

3. Енергія та протеїн визначають рівень засвоєння мінеральних речовин, особливо калію

4. Вміст мінеральних речовин в кормах (між мінеральними речовинами існує взаємодія тобто при недостачі одного елемента не буде засвоюватися інший, тому існує співвідношення Са і Р:

3. Клінічний стан тварини - хворі тварини гірше засвоюють мінеральні речовини

3. Вітаміни та їх значення в живленні сільськогосподарських тварин.

Вітаміни - низькомолекулярні БАР. Вони не є пластичним і енергетичним матеріалом але вони необхідні для підтримання всіх життєвих процесів.

Значення вітамінів:

5. Нормують обмін речовин і підвищують захисні функції організму.

6. Беруть участь урозчепленні вуглеводів і через них впливають на енергетичний обмін.

7. Регулюють обмін білків та жирів.

8. Входять до складу ферментів , що сприяє регулюванню кислотно - лужної рівноваги

9. Впливають також на ріст і розвиток тварин, статеву та нервову систему.

На сьогодні вивчено і відкрито близько 30 вітамінів. За міжнародною класифікацією прийнятою в 1956 р. вітаміни поділяють на 2 групи:

1. Жиророзчинні - А Д Е К ( розчиняються в жирах)

2. Водорозчинні - вітаміни групи В і С (синтезуються в жуйних, а в моногастричних ні)

4. Авітомінози у тварин та їх профілактика, умови , що сприяють засвоєнню і депонуванню вітамінів.

При недостачі вітамінів в організмі тварин можуть виникати такі захворювання:

• авітамінози - недостача 1 вітаміну;

• гіповітамінози - часткова недостача вітамінів;

• поліавітамінози - відсутність декількох вітамін

Авітамінози в основному виникають:

• в кінці зими на початку весни - запаси вітамінів в кормах зменшуються.

• в посушливе літо - трави на пасовищі висихають і вітаміни в них руйнуються.

• при згодовуванні неякісних кормів (втрата вітамінів)

• антисанітарні умови утримання (скупченість тварин, сирість, протяги, наявність шкідливих газів, недостача світла, відсутність прогулянок)

Профілактика та шляхи вирішення проблеми авітамінозів:

- створити належні умови утримання

- Забезпечувати кормами які містять вітаміни

- Раціони збалансовувати і щоб були не однорідними.

- згодовувати якісні корми

- забезпечити вітамінними препаратами

- щоденний моціон тварин.

Умови що сприяють засвоєнню та депонуванню вітамінів

• співвідношення вітамінів між собою;

• доступність вітамінв для організму.

• Жири забезпечують краще засвоєння та використання вітамінів (АДЕК)

• Вітамін Е поліпшує використання вітамінів А і Д.

• Вітамін В4 позитивно впливає на обмін каротину і вітаміну А

• Вітамін С відновлює вітамін Вс до активної форми

5. Комплексна оцінка поживності кормів

Ми вивчили з вами деференційовану оцінку поживності кормів.

Але правильне уявлення про поживність можна мати коли оцінку поживності кормів проводити в комплексі.

Отже Комплексна оцінка корму - це оцінка корму за енергетичною, протеїновою, вуглеводневою, ліпідною, мінеральною та вітамінною поживністтю, які розглядаються у взаємозвязку за впливом на організм тварин.

Комплексна оцінка корму дає більш повну характеристику поживності корму.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ТЕМА 2.1 ПОНЯТТЯ ПРО КОРМИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ГОСПОДАРСЬКА І ЗООТЕХНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ КОРМІВ. СХЕМА ЗООТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ КОРМІВ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ В ЛАБОРАТОРІЇ. ОБ'ЄМНИЙ АНАЛІЗ.

ПЛАН

1. Корми та кормові засоби. Класифікація кормів. Фактори, що впливають на склад і поживність кормів.

2. Методи оцінки якості кормів.

3. Значення зоотехнічного аналізу кормів в організації повноцінної годівлі тварин.

4. Схема зоотехнічного аналізу та принцип визначення органічних, мінеральних і біологічно-активних речовин у кормах і продуктах тваринництва.

5. Техніка безпеки при роботі в лабораторії.

6. Значення об'ємного аналізу

1. КОРМИ ТА КОРМОВІ ЗАСОБИ. КЛАСИФІКАЦІЯ КОРМІВ.

КОРМ - це любий продукт рослинного тваринного, мікробіологічного походження, який задовольняє потреби тварин в необхідних поживних речовинах і при цьому не шкодить, здоров'ю та продуктивності тварини.

За рахунок кормів організувати повноцінну годівлю практично не можливо, тому поряд з кормами, тваринам згодовують різноманітні кормові добавки, які можуть бути: природного (сіль, крейда, ракушняк), хімічного (сечовина, солі амонію), біотехнологічного ( ферменти, гормони).

КОРМОВІ ЗАСОБИ - це корми і кормові добавки, що застосовуються в годівлі тварин.

Корми та кормові засоби класифікують за походженням, поживністю, фізичними і хімічними характеристиками:

1. Корми рослинного походження;

2. Залишки технічного виробництва

3. Харчові відходи.

4. Корми тваринного походження,

5. Балансуючі та стимулюючі кормові добавки.

6. Комбіновані корми (комбікорм).

5. СХЕМА КЛАСИФІКАЦІЇ РОСЛИННИХ КОМІВ

РОСЛИННІ КОРМИ

ОБЄМИСТІ КОНЦЕНТРОВАНІ

(енергетична поживність менша 0,65 корм.одиниць) (енергетична поживність більша 0,65 кор.од)

Бобові зернові Злакові зернові

Зелена маса Соковиті корми Грубі корми Трав'яне борошно

(містять більше 40% води) (містять більше 19%

клітковини)

- трави луків силос - сіно

- трави пасовищ сінаж - солома

- сіяні однорічні тр. Коренебульбоплоди - полова

- багаторічні трави баштанні культури

ЗЕЛЕНІ КОРМИ - це верхня наземна частина рослини, яка згодовується тваринам у свіжому вигляді.

КП зелених кормів становить -70%;

Являється основою літнього раціону.

Через високу перетравність і вміст поживних речовин зелений корм є, ще й дієтичним кормом, а також сировиною для сіна сінажу, соломи, трав'яного борошна.

Загальна поживність 1кг зеленої маси становить:

- 0,2 корм.од.

-2,2 МДж ОЕ

- 40г ПП

- високий вміст Са і К, каротину, вітамінів - С, Е,К, і групи В.

Постачання зеленої маси повинно бути організовано за принципом «зеленого конвеєру».

Зелений конвеєр - безперебійна подача зеленої маси з ранньої весни до пізньої осені . Початок 1-10 травня, кінець 10-20 жовтня ( триває 150-170 днів).

Переходити із стійлового періоду на зелений корм необхідно поступово (7-10 днів, щоб мікрофлора передшлунків пристосувалась до нового типу годівлі ) - це дасть можливість уникнути розлади шлунково кишкового тракту.

Кожен спеціаліст повинен пам'ятати:

1. Не випасати ВРХ на бобових (конюшина, люцерна), особливо після роси і дощу - це попередить виникненню захворюванню ТИМПАНІЇ.

2. Проявляти певну обережність в посуху, або під час заморозків ( в окремих культурах нагромаджуються нітрати, синильна кислота особливо в кукурудзі, сорго, суданці) - приводить до отруєння.

Добова норма:

6. ВРХ- 50-70кг

7. Бугаї -15-20кг

8. Коні - 30-40кг

9. Вівці - 6-8кг

10. Свині на відгодівлі - 6-8кг

11. Свиноматки -8-12кг

СОКОВИТІ КОРМИ:

СИЛОС - соковитий консервований корм приготовлений в анейробних умовах із подрібненої зеленої маси, вологістю 60-65%. Консервуючою основою якого є молочно - кислі бактерії, які при наявності цукрів зброджують і утворюють оцтову і молочну кислоти, за рахунок яких і зберігається. Кислотність доброякісного силосу повинна становити рН-4-4,2.

Силосування зберігає якість зелених кормів. Що дозволяє підвищити повноцінність раціонів і наблизити умови годівлі в стійловий період до літніх.

Сировиною для силосу можуть бути:

1. зелена маса кукурудзи молочно - воскової стиглості;

2. соняшник

3. сорго

4. суданська трава

5. топінамбури, горох, вика.

Консервування, поживність і якість силосу залежить від таких факторів:

1. Вмісту цукру в рослині ( чим більше цукру в рослинні тим краще вона силосується, цукровий мінімум -110-150г/ на1 кг сухої речовини).

2. Вміст протеїну і мінеральні речовини ( чим більше їх в рослинні тим гірше проходить силосування, протеїн і мін.речовини мають буферні властивості, що гальмують процес силосування)

3. Вміст води - великий вміст води приводить до бурхливого бродіння, силос перекисає, тому необхідно при силосуванні використовувати солому, кальциновану соду 5-6кг на 1т силосу.

Найчастіше силос готують із кукурудзи, а так як кукурудза бідна на протеїн тому рекомендують вносити синтетичні азотисті сполуки - сечовину - 3-4кг на 1т зеленої маси; глауберову сіль -2-3 кг на 1т зеленої маси.

Дозріває силос через 2-4 тижні, прискорити процес силосування можна додавши при силосуванні кислоти (соляна, сірчана. Фосфорна, мурашина, оцтова, пропіонова, молочна) - 2-4кг на 1 т.

Через 2 місяці можна використовувати в годівлі.

Привчати до поїдання поступово (7днів)

Хімічний склад 1кг силосу: 0.2 корм. од; 25г ПП, високий вміст Са і К, каротину, вітамінів -Е.

Відповідно до вимог ДСТУ 4782:2007 силос поділяють на три класи. Клас силосу визначають не раніше, ніж через 30 діб, після герметичного укриття, та не пізніше, ніж за 15 діб до початку згодовування.

Вимоги Держстандарту до якості силосу

Показник

Норма для класу силосу

1-й

2-й

3-й

Запах

Приємно фруктовий

Ароматно тютюновий або хлібний

Слабкий запах меду, свіжоспеченого хліба

колір

Жовто - зелений (оливковий)

Темно оливковий

Темно коричневий

структура

При розтиранні в руках не залишають відбитків

Частки рослин збережені

Частки злегка зруйновані, забруднюють руки

кислотність

4,0-4.5

3.8-4,5

3,8-4,0

вологість

80-82%

70-82%

75-85%

Силос у якого спостерігається прілий, гнильний запах. Бурого чи чорного кольору відносять до некласного і не придатного для згодовування.

СІНАЖ - соковитий консервований корм приготовлений в анейробних умовах із прив'яленої зеленої маси вологістю 40-45%. Зберігається за рахунок сухості рослини ( тобто водоутримуюча сила клітини більша за всмоктуючи силу бактерії).

Сінаж являється прісним кормом, через збереження цукрів, рН - 4,8-5,5

Найкращі корми для сінажу: люцерна, конюшина, горох, вика).

Хімічний склад 1 кг сінажу: 0,45 корм.од; 40г ПП; каротин. Вітаміни- Д. Е, і мін реч. Са і Р.

Вимоги Держстандарту до якості сінажу

Показник

Норма для класу

1-й

2-й

3-й

Запах

Ароматний фруктовий

Ароматний

Ароматно фруктовий, слабкий запах меду, свіжоспеченого хліба

колір

Світло - зелений, для конюшини світло- коричневий

Жовто-зелений, допускається світло-коричневий

Світло-зелений; жовто-зелений; допускається світло -бурий

структура

При розтиранні в руках не залишають відбитків

Частки рослин збережені

Частки злегка зруйновані, забруднюють руки

кислотність

4,0-4.5

3.8-4,5

3,8-4,0

вологість

55%

45-55%

75-85%

Зіпсований сінаж темно-коричневого, або чорного кольору, неприємним гнойовим запахом, уражений плісенню

КОРЕНЕПЛОДИ ТА БАШТАННІ КУЛЬТУРИ - до них належать:

- буряки, морква, картопля, топінамбур;

- гарбузи, кавуни, кабачки.

КП = 85-90% ( вони не лише добре перетравлюються й а й сприяють перетравленню інших кормів).

Являються дієтичними кормами та молокогінними.

21оро..склад 1кг корму: -0,3 корм.од; 15гПП, високий вміст К і каротину.

Добова норма згодовування соковитих кормів (кг на голову)

Вид тварин

Вид корму

силос

сінаж

Буряк напівцукровий

Буряк цукровий

Баштанні культури

картопля

ВРХ

10-25кг

20-30кг

30-35кг

5-15

12-15кг

8-15кг

Бугаї

5-10кг

3-4кг

Вівці

2-3кг

4-5кг

1-2кг

2кг

коні

5-10кг

10-15кг

8-12кг

8-10кг

свині

2-3кг

5-10кг

1-5кг

5-10кг

5-10кг

ГРУБІ КОРМИ

СІНО - один із основних кормів для ВРХ, овець, коней у стійловий період. Високий вміст клітковини нормалізує роботу шлунка, у телят і ягнят стимулює розвиток передшлунків. Для новотільних корів є незамінним кормом.

22оро. склад в 1кг корму: -0,42-0,45корм.од; 10-110гПП; Са і Р

СОЛОМА - це стебла і листяних, зернових, круп'яних культур, що залишились після об молочення стиглого зерна. Містить велику кількість клітковини, являється баластним кормом для об'єму, покращує процеси травлення у жуйних.

22оро. склад в 1кг корму: -0,2.од; 5-40; Са і К

Вимоги Держстандарту до якості сіна

Показник

Норма для класу

1-й

2-й

3-й

4-й

5-й

Колір

Зелений

Зелений трохи вицвілий

Дуже вицвілий сірий

Побурілий

Чорно-коричневий

Запах

Приємно сінний

Слабкий або відсутній

Зігрітого сіна

Дуже горілий, затхлий, гнилого сіна

Сильний запах гнилого сіна

М'якість

Ніжне м'яке

Одиничні грубі стебла

Грубих стебел до 10%

Жорстке грубих стебел до 15%

-

Облистяність

Листя 50% за масою

Листя від 30-50%

Листя від 15-35%

Листя майже не має, тільки стебла

-

Забрудненість

Сміття землі сторонніх домішок не має

Містить сінне борошно. Сліди грунту 3%

Дуже забруднене, пліснявий порох, живі, або мертві кліщі. Домішок-5%

Дуже забруднене, пліснявий порох, живі, або мертві кліщі. Домішок-10

-

Способи підготовки грубих кормів до споживання:

1. Фізичний ( подрібнення, запареня);

2. Хімічний ( обробка кальцинованою содою, аміачною водою, свіжо гашеним вапном. Приводять до часткового руйнування зв'язків целюлози, що робить клітковину і інші поживні речовини більш доступними).

3. Біологічний ( силосування, дріжжування, додавання меляси).

Технології заготівлі сіна:

1. Польове сушіння.

2. Пресоване сіно (пресування в тюки, або рулони; висушування активним вентилюванням у сіносховищах вентиляційними установками)

3. Використання консервантів (заготовляють за тривалої дощової погоди - обробляють безводним аміаком або органічними кислотами - пропіонова, або мурашинна 5-7кг на 1т), або кухонну сіль 10-15кг/т шарами).

Добова норма згодовування грубих кормів (кг на голову)

Вид тварин

Вид корму

сіно

солома

ВРХ

5-10кг

4-8кг

Вівці

1-2кг

0,5-1,5кг

коні

5-10кг

4-8кг

ТРАВЯНЕ БОРОШНО І РІЗКА - штучно висушена у пнемо-барабанних сушарках АВМ-0,65, зелена подрібнена маса 2-3см, до вологості 8-12% при температурі 800-950º на протязі 10секунд, це дає змогу зберегти поживні речовини (протеїн -97%, каротин - 90%).

Пустивши трав'яну січку через дробарку отримують трав'яне борошно.

Зберігати краще в гранульованому або 23орошно подіб вигляді у паперових крафт мішках (6-7 місяців).

23оро. склад 1кг корму: 0,6-0,8корм.од; 110-150гПП, 180г каротину; Са К Мg S; вітаміни Е В.

Норми згодовування:

1. коровам - 2-4кг

2. вівцям - 0,5-1кг

3. коні - 2-6кг

4. свиням - 150-600г

Вимоги Держстандарту до якості трав'яного борошна, січки

Показник

Норма для класу

1-й

2-й

3-й

Колір

Зелений

Темно - зелений

Темно зелений

Запах

Без ознак горілості, затхлості, цілості. Гнильного

Без ознак горілості, затхлості, цілості. Гнильного

Без ознак горілості, затхлості, цілості. Гнильного

Вологість

- борошна

-гранул, брикетів

різки

9-12%

9-14%

9-15%

9-12%

9-14%

9-15%

9-12%

9-14%

9-15%

ЗЕРНОВІ КОРМИ - які використовують в годівлі с/г тварин - відносять до концентрованих за вмістом великої кількості легкоперетраних поживних речовин і використовують як доповнення для балансування раціонів за енергією, ПП, мінеральними речовинами.

Залежно від вмісту і складу поживних речовин їх поділяють на три групи:

1. Злакові (ячмінь, овес, кукурудза, пшениця, жито, просо. Сорго);

2. Бобові ( горох, люпин, соя, кормові боби, вика);

3. Олійні ( соняшник, льон, ріпак, арахіс)

ХІМІЧНИЙ СКЛАД КОНЦЕНТРОВАНИХ КОРМІВ

23оро. склад

Зерно злаків

Зерно бобових

Суха речовина

84-87%

84-85%

Сирий протеїн

10-14%

22-40%

Жир

2-3%

1,2-1,9

БЕР

60-70%

30-50

Зола

2-4%

1. ПІДГОТОВКА ДО ЗГОДОВУВАННЯ:

1. Подрібнення на дерть, або плющення ( для свиней і жуйних);

2. Екструзія зерна ( під жарення зерна до 135-160 градусів, крохмаль перетворюється в цукор для поросяток)

3. Пропарювання зерна ( ушкоджене плісенню)

4. Пророщення зерна ( підвищує віт. Групи В та каротин - пшениця, ячмінь, горох).

Зберігати зерно необхідно у зерносховищах при вологості 16%.

Норми згодовування залежать від виду і продуктивності тварин і можуть становити від 100гр до 1кг

2. ЗАЛИШКИ ТЕХНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА.

1. Залишки борошномельного виробництва:

- висівки ( зернові оболонки, зародки зерна - в 1кг міститься 0,9 корм. од або 9,3МДж ОЕ, 100г ПП. Згодовують у вигляді пійла - діють послаблююче, а у сухому вигляді - попереджують проноси.).Використовують переважно в годівлі ВРХ - 50% а для свиней і птиці разом комбікормом -20%.

2. Залишки 23орошно подібному23го виробництва:

- макух ( отримують при виробництві харчової олії шляхом пресування прогрітого зерна; отримують в пресованому вигляді

- шрот (отримують при виробництві харчової олії шляхом вимивання з подрібненого зерна розчинниками (авіаційний бензин, ефір) , отримують в 23орошно подібному стані.

Загальна поживність - 1кг - 1,3 корм.од. або 10,2 МДж ОЕ, 360гПП. Високий вміст фосфору калію, магнію

Згодовувати лляні макухи і шроти в сухому вигляді лише дорослим тваринам ВРХ -1кг на добу.

Соняшникові та соєві макухи і шроти можна згодовувати всім видам тварин:

ВРХ -2-3 кг/гол/добу;

Коні -1-2 кг/гол/добу

Вівці -0,2-0,5 кг/гол/добу.

Для свиней іптиці разомз комбікормами.

3. Залишки бурякоцукрового виробництва:

- жом свіжий, кислий, сушений - до 30кг для ВРХ, сухий розвести у воді 1:3-4л води.

- кормова патока (меляса) - 2кг на добу розбавляють у воді 1:3; при недостачі цукру

4. Залишки пивоварної і спиртової промисловості:

- пивні дріжджі;

- барда для ВРХ на відгодівлі 50-70кг. Вагітним тваринам не використовувати - аборт.

5. Залишки крохмального виробництва:

- кукурудзяна і картопляна м'язга (жмаки) для ВРХ на відгодівлі 25-30кг;

3.ХАРЧОВІ ВІДХОДИ

Залишки їжі, лушпиння картоплі, відходи овочів, м'ясні та рибні обрізки, шкарлупа яєць.

Являються дешевими кормами, але вони швидко псуються, тому необхідно використовувати тільки в свіжому вигляді в суміші з іншими кормами для годівлі свиней.

Орієнтовний хімічний склад 1кг свіжих харчових відходів: 0,2-0,4 корм.одиниці, 40-45г ПП.

4 СХЕМА КЛАСИФІКАЦІЇ ТВАРИННИХ КОМІВ

ТВАРИННІ КОРМИ

( 60-70% протеїну, 20% жиру; містяться також критичні амінокислоти

лізин, метіонін, цистин та вітаміни групи В, мін.речовини Са Р)

М'ЯСНІ РИБНІ Молочні і молочні продукти

- м'ясне борошно; - Рибне борошно; - перегін;

- м'ясо-кісткове бор. - рибний фарш; - маслянка;

- кісткове бор.; - сироватка;

- кров'яне борошно. - Замінник цільного молока (ЗЦМ)

5.БАЛАНСУЮЧІ ТА СТИМУЛЮЮЧІ КОРМОВІ ДОБАВКИ:

1. Солі мінеральних речовин:

• кухонна сіль (Na Cl);

• крейда (Са Р Na)

• фосфати- ракушняк (Са) - згодовувати птиці птиці в другу половину дня.

• деревне вугілля (Са Na К Р) - згодовувати поросятам з перших днів для покращення перетравлення.

• глауберова сіль (Na S ) - добавляють до комбікормів

2. Синтетичні азотисті добавки:

• сечовина - порошок білого кольору, гіркий на смак, без запаху добре розчиняється у воді. Використовують як добриво, і як кормову добавку ( для жуйних 30г на 100кг живої маси - за допомогою мікроорганізмів синтезується білок), обприскують скошену зелену масу в розрахунку 3-5кг на 1 т маси. В господарствах також здобрюють корма розбавивши сечовину у воді 1:1

• препарати амінокислот - кормовий концентрат L лізину (ККЛ) - порошок сірого-коричневого коляру; L метіоніну - білий порошок з жовтуватим відтінком ( забезпечують протеїном) дають з 6 місячного віку разом з пійлом, добрий ефект розводити в мелясі).

4. Вітамінні препарати ( мікровіт (А), тривіт (АДЕ); ведеїн (Д) - запобігають захворюванням)

5. Ферменти ( глюковамарин, целовередин, амілоризин - прискорюють хімічні реакції перетравлення))

6. Гормони ( тироксин - підвищення приросту; сомонотропін, сінестрол, дінестрол - стимулюють статеву активність)

7. Антибіотики (тетрациклін, гризин, бацитрацин - стимулятори росту)

6.КОМБІНОВАНІ КОРМИ

Комбікорм - це складні однорідні суміші подрібнених кормів різного походження. Добавок і препаратів. Складених за науково обґрунтованими рецептами, для певного виду і віку тварин.

Кожному рецепту комбікорму встановлений порядковий номер:

12. для курей -1-9;

13. індиків -10-19;

14. качок - 20-29;

15. гусей -30-39;

16. цесарок, голубів -40-49;

17. свиней 50-59;

18. ВРХ -60-69;

19. Коней -70-79

20. Овець - 80-89

21. Кролів і нутрій - 90-99

22. Ставкова риба -110 - 119.

Вид комбікорму позначається літерами:

ПК - повно раціонний комбікорм - для свиней і птиці, хутрових звірів. Кролів.

К - комбікорм концентрат - для ВРХ, свиней, овець, коней.

БВД - білково - вітамінна добавка і БВМД - білково вітамінна мінеральна добавка.їх вводять до складу комбікормів.

3. МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ КОРМІВ.

Здоров'я, продуктивність та відтворювальні здатності тварин значною мірою залежать від якості і придатності кормів до згодовування. Для визначення цих характеристик проводять товарну, господарську та зоотехнічну оцінку якості кормів.

І. ТОВАРНУ ОЦІНКУ кормів здійснюють при виробництві, зберіганні та реалізації кормів державними заготівельними організаціями за стандартами, в яких викладено вимоги до якості кормів, умов зберігання, транспортування, правил приймання.

Стандартизація кормів дає змогу контролювати якість, полегшує їх добір і купівлю, усуває можливість заготівлі недоброякісних кормів, регулює взаємні розрахунки постачальників із споживачами.

ІІ. ГОСПОДАРСЬКА ОЦІНКА КОРМІВ - ґрунтується на органолептичних і хімічних методах. Вона дозволяє визначити якість конкретного корму, орієнтовну поживність, способи зберігання і підготовку до годування. Проводять господарську оцінку зразу після збирання врожаю.

• Для господарської оцінки кормів застосовують органолептичні методи які включають:

• визначення кольору,

• запаху,

• смаку,

• чистоту,

• консистенцію,

• Однорідність.

В деяких випадках застосовують:

- Хімічний метод - визначення кислотності в силосі , та вміст отруйних речовин.

Об'єктивність оцінки якості кормів, залежить від того, наскільки правильно відібрали середню пробу для дослідження.

ІІІ. ЗООТЕХНІЧНА ОЦІНКА - полягає в тому, що продуктивність пасовища визначають за кількість продукції (молока, м'яса, вовни), одержаної з одиниці площі, і за кількістю поживних речовин витрачених на виробництво певної продукції.

Отже за господарською та зоотехнічною оцінкою ми можемо визначити якість та придатність кормів до згодовування а також продуктивність пасовищ, за отриманою продукцією

4. ЗНАЧЕННЯ ЗООТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ КОРМІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ ПОВНОЦІННОЇ ГОДІВЛІ ТВАРИН.

Дуже часто в господарства спеціалісти при складані раціонів для тварин керуються довідниковою літературою і не враховують, що хімічний склад може змінюватися від багатьох факторів (кліматичних, ґрунтових і тд.). Складається раціон по нормі , а результатів ніяких і інколи приводить і до спаду продуктивності, тоді хаотично починають добавляти корми в раціон. А це приводить до перевитрати кормів і підвищення вартості продукції.

Тому кожен спеціаліст повинен пам'ятати, що під час заготівлі, зберіганні кормів необхідно відбирати середню пробу корму і проводити зоотехнічний аналіз - це оцінка корму за:

1. Органолептичним методом;

2. Лабораторним методом ( визначається хімічний склад корму за схемою зоотехнічного аналізу).

Зоотехнічний аналіз дасть можливість раціонально використовувати корми і підвищити продуктивність.

4. СХЕМА ЗООТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ КОРМІВ. ПРИНЦИП ВИЗНАЧЕННЯ ОРГАНІЧНИХ, МІНЕРАЛЬНИХ І БАР У КОРМАХ.

СХЕМА «ЗООТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ»

КОРМ

ВОДА СУХА РЕЧОВИНА

Неорганічні речовини Органічні речовини

сира зола (мінеральні реч.)

Азотовмісні речовини Безазотоввмісні БАР

«сирий протеїн» (біологічно активні реч.)

Білки Аміди Сирий жир Вуглеводи Вітаміни Ферменти

Гормони

Клітковина БЕР(Безазотисті екстрактивні речовини)

Крохмаль Цукор

Принцип визначення органічних, мінеральних і БАР у кормах:

1. Для визначення вмісту води і сухої речовини необхідно наважку корму висушити при температурі -100-105ºС в сушильній шафі.

2. Для визначення неорганічних речовин необхідно спалювати неважку корму в муфельній печі за температури 500-550 ºС, органічні речовини згорають залишається зола по якій і визначають вміст мінеральних речовин.

3. За різницею між масою сухої речовини і сирої золи розраховують вміст органічних речовин (ОР).

4. Сирий протеїн визначають окислюючи наважку корму концентрованою сірчаною кислотою під час кипіння, при цьому з білків вивільняється група аміаку. Після охолодження у спеціальних апаратах, за вмістом азоту розраховують кількість сирого протеїну (кількість азоту множать на 6,25), оскільки білок в середньому містить 16% азоту.

5. Сирий жир визначають, знежиренням наважки корму органічними розчинниками -ефіром, або спеціальним чистим бензином, потім від наважки корму віднімають суху наважку після знежирення.

6. Сиру клітковину визначають кип'ятінням наважки корму спочатку у розбавленій сірчаній кислоті, а потім після промивання у розбавленому розчинні лугу (!,25%). Кислота розчиняє мінеральні речовини, цукор, крохмаль, а луг гідролізує білки та обмилює жири.

7. БЕР визначають за різницею між кількістю органічних речовин в кормі і вмістом суми сирого протеїну, сирого жиру і сирої клітковини:

БЕР = ОР-СП-СЖ-СК

5. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ В ЛАБОРАТОРІЇ.

Робота в лабораторії вимагає уваги та обережності для запобігання нещасним випадкам, які можуть статися внаслідок недбалого ставлення до їдких, горючих і отруйних речовин, недотримання техніки безпеки під час роботи з приладами.

1. При роботі використовувати засоби індивідуального захисту (ЗІЗ): халати, косинки, або чепчики, гумові рукавиці, спецвзуття.

2. При роботі дотримуватись певних правил, а саме:

3. Перед використанням обладнання перевірити на цілісність і справність, розетки, штекери вилок, подовжувачі, щоб уникнути замикання;

4. Перевірити скляний посуд на цілісність;

5. Підготовити робоче місце до роботи;

6. Отримати необхідні вказівки і приступити до виконання роботи.

7. При роботі з кислотами і лугами необхідно бути обережними, щоб уникнути опіків;

8. При змішуванні концентрованої кислоти з водою, лити кислоту у воду, а не навпаки;

9. У разі потрапляння на відкриті ділянки шкіри концентрованої кислоти, або лугу, слід негайно промити їх великою кількістю води. При опіку кислотами промивати уражене місце 3-5% розчином соди, а при опіку лугами 2-3% розчином борної чи оцтової кислоти. Після цього уражену ділянку знову промити водою.

10. Роботи, пов'язані з використанням шкідливих отруйних речовин (хлору, сірчаного газу, оксидів азоту, аміаку), треба виконувати тільки у витяжній шафі.

11. Кристалічний луг слід брати тільки піпеткою, щоб запобігти потраплянню часток на шкіру чи одежу, а особливо в очі;

12. Набираючи рідину в піпетку, треба стежити за тим, щоб кінчик її був занурений у рідину, інакше, рідина дуже швидко засмоктується в рот;

13. При перенесенні посудин з гарячою рідиною, треба її відсторонити від себе, тримати обома руками, притримуючи однією, прикритою рушником під дно.

14. Обережно ставитись до приладів. При роботі керуватися інструкціями;

15. Слід пам'ятати, що лужні розчини киплять з поштовхами, тому склянки з ними на електроплитці можуть перекинутись, і привести до замикання і пожежі;

16. Скляний посуд під час роботи з ним і миття легко б'ється. Для запобігання пораненню рук треба обережно з ним поводитись.

17. Після закінчення роботи необхідно вимкнути всі прилади, прибрати робоче місце.

6.ЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄМНОГО АНАЛІЗУ

Об'ємний аналіз - ґрунтується на точному визначенні хімічного складу корму за титрованими
розчинами.

В об'ємному аналізі необхідно знати що таке:

- титрований розчин;

- титр

- титрування;

- нормальний розчин.

Титрований розчин - це розчин в якого відомий точний об'єм (концентрація) визначається грам - еквівалентах, або в титрах (Т). Грам-еквівалент = молярній масі атома. Наприклад: Н2О = Н1,0079 х 2 + О 15,.999 = 18г-екв.

Титр - це кількість грам розчинної речовини, що міститься в 1мл титрованого розчину ( щоб знайти титр приготовленого розчину необхідно наважку корму (q) г поділити на об'єм розчину (V) мл:

Т = q / V г/мл

Де:

Т - титр (г/мл)

q - наважка корму (г)

V- місткість колби (мл)

Титрування - це приливання одного розчину з точною концентрацією до іншого розчину з точною концентрацією.

Нормальний розчин - це розчин в 1л якого міститься 1г-екв. розчинної речовини і позначається -1н (одно нормальний розчин);

Якщо в 1л міститься - 2г-екв - 2н (двонормальний розчин);

23. 0,5г/екв - 0,5н (на півнормальний );

24. 0,1г/екв - 0,1н (деценормальний).

Нормальність розчину визначають за формулою:

N = 1000 ∙ T / Е;

Де:

N - нормальність розчину

Т - титр

Е - сума відносної атомної маси.

Для визначення вмісту поживних речовин в об'ємному аналізі використовують три методи:

1. Нейтралізації ( визначають вміст кислот);

2. Окислення (визначають вміст цукрів у крові, та ферментів)

3. Осадження ( визначають вміст хлоридів у крові, сечі, воді)

МОДУЛЬ 3

ТЕМА 3.1 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НОРМОВАНОЇ ГОДІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН РІЗНИХ ВИДІВ. ГОДІВЛЯ БУГАЇВ - ПЛІДНИКІВ.

ПЛАН:

1. Поняття про норму, потребу годівлі, раціон, його структуру, тип годівлі.

2. Принципи складання раціонів для різних видів тварин.

3. Методи контролю за повноцінністю годівлі тварин.

4. Особливості нормованої годівлі бугаїв плідників та вплив рівня годівлі на спермопродукцію.

5. Раціони та їх структура, техніка годівлі.

1. ПОНЯТТЯ ПРО НОРМУ, ПОТРЕБУ, РАЦІОН, ЙОГО СТРУКТУРУ, ТИП ГОДІВЛІ.

Основоположником ідеї нормованої годівлі був німецький вчений Альберт, Теєр, який у першій половині ХІХст довів, що із зменшенням у раціоні частки підтримуючого корму збільшується вигідність утримання корів.

Тобто найбільш раціональною і економічно вигідною є нормована годівля тварин.

Щоб взнати норму необхідно врахувати потребу тварини.

ПОТРЕБА - це кількість енергії . поживних і БАР, необхідних тварині, для підтримання життя, здоров'я, і продуктивності.

НОРМА - це кількісний показник потреби. Оскільки вона показує кількість енергії, поживних речовин та БАР, що задовольнять потреби тварин.

Норми годівлі залежать від:

виду тварин;

віку

статті;

живої маси;

фізіологічного стану;

напрямку продуктивності.

Наприклад: жива маса корови 500кг. А добовий надій 20кг ( а ми знаємо що на 10кг живої маси на добу необхідно 1корм.од. а на утворення 1 літра молока 0.5 кормових одиниць. Отже даній тварині на підтримання життя на добу необхідно 5корм.од, на утворення молока 10корм.од і всього потребує на добу 15 кормових одиниць.

Сучасна практика застосовує деталізовані норми годівлі за багатьма хімічними показниками ( для ВРХ -24 хім. пок; для свиней-27;, овець -18; коней 29; птиці -46).

Відповідно до встановленої норми складають раціон.

РАЦІОН - це набір та кількість кормів, виражених у ваговому співвідношенні, спожитих твариною за певний період часу ( добу, декаду, сезон, рік). (даванка кормів є раціоном тільки у тому випадку, коли вони повністю подаються).

Якщо раціон повністю задовольняє потреби тварин в поживних речовинах, його називають збалансованим, а годівлю повноцінною.

Повноцінність раціону залежить від структури.

СТРУКТУРА - це процентне співвідношення кормів в раціоні ( наприклад весь раціон беруть за 100% на грубі виділяється -20%; соковиті -65%; концентрати -15%). Наприклад на добу ВРХ необхідно -10корм.од, даванка концентратів становить -2кг, тоді часка концентратів в раціоні буде такою: 10корм.од -100% 0,74 корм.од -Х %; тоді Х= 0,74х2х100/10 =15%

За структурою раціону характеризують тип годівлі.

ТИП ГОДІВЛІ - залежить від того який корм переважає в раціоні такий буде і тип годівлі. Для ВРХ - силосний, або трав'яний тип годівлі; свиней - концентровано - коренеплідний; птиці - концентрований.

2. ПРИНЦИП СКЛАДАННЯ РАЦІОНІВ.

1. При складанні раціонів необхідно сформувати групи ( за продуктивністю, живою масою, віком і статтю, напрямком продуктивності.

2. Врахувати вид тварин

3. Визначити добову норму по довідникові.

4. Врахувати які корма є в господарстві.

5. Провести господарську та зоотехнічну оцінку корму перед згодовуванням, для визначення якості і вмісту поживних речовин;

6. До складу раціону повинно входити декілька кормів ( комосуміші).

7. Раціони складати за деталізованими показниками: для ВРХ -24 хім. пок; для свиней-27;, овець -18; коней 29; птиці -46.

3. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЗА ПОВНОЦІННОЮ ГОІВЛЕЮ.

Годівлю можна вважати організовано правильно, якщо при ній досягається:

1. Запланована продуктивність;

2. Висока якість продукції

3. Здоров'я.

4. Та відтворювальні функції.

Для того, щоб досягти поставленої мети, годівлю необхідно систематично контролювати за такими методами:

1. Зоотехнічний метод (аналіз раціону за хімічним складом);

2. Біохімічний ( визначення не збалансованості годівлі за показниками крові, сечі, молока, яєць,
   якість сперми).

Наприклад: рівень вітаміну А визначають у сироватці крові, жовтках яєць;

1. недостачу Са Р - визначають по сироватці крові;

2. недостачу заліза, міді, кобальту - визначають в крові по низькому вмісту гемоглобіну.

3. Кожен спеціаліст повинен пам'ятати основні показники, що характеризують повноцінність годівлі тварин:

4. апетит ( погіршення апетиту, примхи, говорять про порушення обмінних процесів в організмі);

5. поїдання кормів ( погано поїдають) все це говорить про порушення обмінних процесів внаслідок неповноцінної годівлі;

6. Поведінка тварини ( неспокій, лякливість, кульгання. Переступання з кінцівки а кінцівку) - це говорить про недостачу мінеральних речовин.

4.ОСОБЛИВОСТІ НОРМОВАНОЇ ГОДІВЛІ БУГАЇВ - ПЛІДНИКІВ ТА ВПЛИВ РІВНЯ ГОДІВЛІ НА СПЕРМАПРОДУКЦІЮ

Продуктивність биків-плідників характеризується кількістю та якістю отриманої від них сперми.

При організації нормованої годівлі від бика-плідника можна отримати 3-10мл сперми високоякісної за 1 еакулят.

При регулярному використанні бугаїв-плідників підвищуються процеси дисиміляції, тобто розкладу поживних речовин, а це потребує посиленої годівлі і великої кількості енергії.

Тому, щоб задовольнити потреби бугаїв-плідників необхідно врахувати::

Вік тварини;

Живу масу

1. Інтенсивності використання (підвищене навантаження - 2-3 дуплетні садки на тидень, середнє навантаження 1-2 садки на тиждень, не злучний період).

Відповідно раціони для бугаїв плідників нормують:

За вмістом енергії :

а) за кормовими одиницями

В середньому на 100кг ж.м. повинно припадати:

- в не злучний період - 0,8-01,1 корм. Од.

- середнім навантажені - 0,9-1,2 корм.од.

- підвищене навантаження - 1 - 1,3 корм. Од.

б) за вуглеводами (цукром) - покращує перетравлення, позитивно впливає на статеву активність.

За вмістом протеїну і амінокислот:

- не злучний період на 1 корм.од. повинно припадати 100гПП (перетравного протеїну);

- при середньому навантаженні - на 1 корм.од./ 130гПП

- при підвищеному навантаженні - на 1 корм.од/ 140гПП

Недостача протеїну в раціоні знижує сперматогенез і якість сперми.

А кількість еякуляту можна підвищити, якщо разом із сіном дати вівсянку з кров'яним борошном (багате на критичну амінокислоту АРГИНІН).

За вмістом макро і мікроелементів:

особливо за Са і Р ( недостача цих мінералів приводить до дегенерації сперміїв, патологічні зміни в сім'яниках )

цинк, кобальт марганець ( недостача приводить до недорозвинутості сім'яників, знижується активність сперміїв)

Нормувати раціони за вітамінами АДЄ ( підвищують статеву активність, збільшується об'єм еякуляту, покращується якість сперми та їх активність).

Отже за рахунок нормованої годівлі можна підтримувати заводську кондицію у бугаїв-плідників (500-1400кг).

Небажана як недогодівля ( знижується активність сперміїв) так і перегодівля ( ожиріння, знижується потенція, сперматогенез, послаблюються зв'язки на задніх кінцівках і бик не охоче вступає в злучку).

Тому, щоб знизити живу масу при перегодівлі на 100г необхідно з раціону виключити 0,5 корм. Од. за рахунок збільшення дачі грубих кормів, а якщо навпаки - підвищити середній приріст то додати 0,5 корм.од. за рахунок тваринних кормів.

5. РАЦІОНИ ЇХ СТРУКТУРА ТЕХНІКА ГОДІВЛІ.

Раціони завжди необхідно підкоректовувати - щоб не було ожиріння - це 1 раз в місяць необхідно тварин зважувати.

Структура повинна бути оптимальною

На зимовий період літній період

1. грубі - 25-40% 15-20%

2. соковиті - 25-30% 35-40%

3. концентрати - 40 - 50% 35-45%

РАЦІОН ГОДІВЛІ БУГАЯ ПЛІДНИКА НА 100 КГ Ж.М НА ДОБУ.

Грубих (бобово-злакове сіно, трав'яна різка) - 0,8-1кг

Соковиті

коренеплоди -1-1,5кг

силос доброякісний - 0,9-1кг

кормовий буряк - 6-10кг

морква і цукровий буряк 5-8кг (на голову на добу)

зелена маса 10-20 кг на голову на добу.

Концентрати ( у вигляді сумішей - дерть злакових і бобових, висівки пшеничні, макухи, шроти) - 0,35-0,5кг

Корма тваринного походження

кров'яне борошно, м'ясне, рибне - 50-300г;

збиране молоко - 2-3 кг

курячі яйця -4-6 штук на голову на добу.

НЕРЕКОМЕНДУЄТЬСЯ:

Включати в раціон жом, брагу, пивну дробину, м'язгу, макуху ріпакову ( знижують статеву активність у плідників).

Згодовувати за один прийом велику кількість соковитих кормів ( не більше 5кг за одну даванку, щоб уникнути розрідження сперми).

ТЕХНІКА ГОДІВЛІ

годують 3 рази на добу після взяття сперми з індивідуальних годівниць.

РАНКОМ - половину добової норми концентратів і до 70% соковитих кормів + 2-3 кг сіна.

ОБІД - силос, коренеплоди.

ВЕЧІР - концентрати і сіно.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА 3.2 ГОДІВЛЯ ТІЛЬНИХ КОРІВ В СУХОСТІЙНИЙ КОРІВ ТА ГОДІВЛЯ ДІЙНИХ КОРІВ.

МЕТА: Вивчити та засвоїти основні принципи організації годівлі для лактуючих корів по періодам лактації та особливості організації годівлі для бугаїв плідників, техніку годівлі.

ЛІТЕРАТУРА

В.С.Бомко Годівля сільськогосподарських тварин. - В., 2001 - 134-135, 145-149.

ПЛАН:

1. Поняття сухостійний період, значення його для тільних корів.

2. Норми годівлі тільних корів у сухостійний період.

3. Особливості годівлі тільних сухостійних корів у зимовий і літній період.

4. Особливості годівлі дійних корів, типи годівлі.Потреба дійних корів у поживних речовинах.

5. Годівля дійних корів у різні періоди лактації.

6. Організація годівлі корів у літні та зимові періоди.

1. ПОНЯТТЯ «СУХОСТІЙНИЙ» ПЕРІОД ТА ЗНАЧЕННЯ ЙОГО ДЛЯ ТІЛЬНИХ КОРІВ.

У виробничому циклі утримання ВРХ виділяють 2 періоди:

1. ЛАКТАЦІЙНИЙ період - це період від отелу до запуску і триває 305 днів

2. СУХОСТІЙНИЙ період - це період від запуску до отелу і триває 60 днів.

ЗАПУСК - це зменшення кратності доїння та зменшення кормів в раціоні, триває 10-15 днів.

Порядок проведення запуску:

1. спочатку переводять тварин на дворазове доїння;

2. на другий день доять 1 раз;

3. послідуючі рази доїти тварину через день ( на протязі 10 днів);

4. припиняють доїння поки у вимені не буде 1л молока;

5. через 3-4 дні після запуску перевірити вим'я на наявність молока і здоїти, щоб запобігти утворенню маститу.

Значення сухостійного періоду:

1. Забезпечує нормальний ріст плоду та дає можливість одержати здорове, добре розвинуте теля;

2. Дає можливість створити накопичення поживних речовин для послідуючої лактації;

3. Надає молочній залозі і організму відпочити.

2. НОРМИ ГОДІВЛІ ТІЛЬНИХ КОРІВ У СУХОСТІЙНИЙ ПЕРІОД.

1. Норми годівлі залежать:

2. живої маси;

3. очікуваної продуктивності;

4. вік;

5. вгодованість.

6. При нормованій годівлі середньодобові прирости повинні становити -800-900г. І за весь сухостійний період жива маса тварини збільшується а 50-60кг.

7. Потреба тільних корів у сухостійний період на 100кг живої маси:

8. сухої речовини - 2,5кг

9. 1 - 1,2 корм.од на підтримання життя; та 0,5-1 корм од на заплановану продуктивність.

10. На 1 корм од повинно припадати 110-115г ПП; 9-10г - Са; 5-6г-Р;

3. РАЦІОНИ СУХОСТІЙНИХ КОРІВ У ЗИМОВИЙ ТА ЛІТНІЙ ПЕРІОДИ

У зимовий період до раціону вводити на 100кг живої маси:

1. грубі корми ( сіно злаково - бобове -1-2кг);

2. соковиті ( силосу-2-3кг; сінажу і коренеплодів -1-1.5кг);

3. концентрати - 0,4-1кг ( дерть вівсяна, висівки пшеничні, макухи соняшникові);

У літній період до раціону включати на 100кг живої маси:

1. соковиті ( зелена трава -5-10кг)

2. концентрати - 0,4-1кг

3. випасати тварин на протязі 8 годин (сприяє розвитку приплоду, та поліпшує роди)

Техніка годівлі:

1. Годувати і напувати 3 рази на добу, температура води на повинна бути нижче 10 градусів.

2. Корми згодовувати високоякісні і підготовленні до згодовування;

3. Не згодовувати жом, барду, мерзлі та зіпсовані корми - абортуваня плоду.

4. За 10 днів до отелу зменшити даванку силосу та сінажу;

5. За 2-3 дні до отелу зменшують концентрати, залишають сіно і пійло із висівок пшеничних.

6. Тварин утримують без прив'язі. Моціон в зимовий період повинен становити 2 години.

4. ОСОБЛИВОСТІ ГОДІВЛІ ДІЙНИХ КОРІВ, ТИПИ ГОДІВЛІ, ПОТРЕБА ДІЙНИХ КОРІВ У ПОЖИВНИХ РЕЧОВИНАХ.

Світова наука і практика з великою переконаністтю свідчать, що молочна продуктивність корів на 60-80% залежить від рівня годівлі.

Типи годівлі залежать від періоду року:

- в зимовий- стійловий період переважає силосний тип годівлі;

- в літній період переважає травяний тип годівлі.

Потреба тварин в енергії, поживних речовинах, БАР залежить від:

- фізіологічного стану;

- живої маси;

- рівня продуктивності;

2. ГОДІВЛЯ ДІЙНИХ КОРІВ У РІЗНІ ПЕРІОДИ ЛАКТАЦІЇ.

Лактаційний період - це період від отелу до запуску і триває - 305 днів:

Нормують годівлю для корів по стадіям лактації :

1п. Новотільний період - 10-15 днів

2п. Роздійний період - 60-90 днів

3п. Розпал лактації - 100-120 днів

4п. Спад лактації - 60-100 днів

5п. Запуск - 10-15 днів

Новотільний період - триває 10-15 днів після отелення

• через 0,5-1,5 години після отелення корову напоїти теплим пійлом (20-30º -400-500г висівок пшеничних + 100г солі).

• На протязі 3-5 днів після отелення давати тепле пійло і сіно вволю.

• На 4-5 день вводять поступово на протязі 10 днів сінаж, коренеплоди, силос ( запобігти маститу). Структура раціону -80%.

Роздійний період - починається з 15 дня після отелення і триває 60-90 днів. В цей період тварина здатна реагувати на надбавку корму, даючи більше молока. Тобто в перший день роздою + до норми 2-3 кормові одиниці, через 10 днів знову додаємо до норми уже 1-1,5 кормових одиниць, і так проводимо авансування, поки тварина реагує на надбавку. Найефективніший роздій після 3-4 отелення. На 60-90 день після новотільного періоду тварина перестає реагувати на надбавку, отже щоб уникнути ожиріння з раціону виключають 1-1,5 кормових одиниці і тварина переходить у наступний період. Структура раціону - 120%

Розпал лактації - триває 100-120 днів, в цей період осіменяють тварину і годівлю організовують так, щоб як найдовше утримувати отриманий надій під час роздою. Концентрати в цей період зменшують на 1л молока -25-100г, збільшують кількість соковитих кормів. Структура раціону - 100%

Спад лактації - 60-100 днів в цей період розвивається плід, організм починає накопичувати поживні речовини для плоду і послідуючої лактації, тому бажано норму годівлі підвищити на 1-1,5 кормових одиниці. Структура раціону становить -100-115%.

Режим годівлі - суттєво впливає на рубцеве травлення:

• використовувати триразову годівлю:

в ранці (половина добової норми концентратів, коренеплодів, силосу, соломи);

• в обід (сіно)

• у вечері ( друга половина добової норми концентратів, коренеплодів, силосу, соломи);

Велике значення має по черговість роздавання кормів:

• роздавати корми після доїння спочатку концентрати для збудження апетиту;

• соковиті;

• грубі;

• коренеплоди згодовувати перед силосом, чи грубим кормом (сприяє покращенню розвитку мікрофлори рубця).

• Концентрати, перед згодовуванням подрібнити.

5. ОСОБЛИВОСТІ ГОДІВЛІ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ КОРІВ У ЛІТНІ ТА ЗМОВИЙ ПЕРІОДИ.

На літній період припадає більше половини виробництва молока.

Основним кормом є пасовищна трава. На літню годівлю тварин переводити поступово на протязі 10-15 днів. Перший день пасти 2-3 години, перед випасом дати сіно.

Трави містять низький рівень, фосфору, магнію, тому необхідно до раціону вводити фосфорні добавки, та кухонну сіль.

При відсутності пасовищ, застосовувати дрібну годівлю - згодовування свіжоскошеної зеленої маси невеликими порціями -10-20 раз на добу.

У зимові раціони високопродуктивних корів не слід включати жом, барду, солому та інші низько поживні корми.

Годувати тварин 4-6 раз на добу. Тип годівлі - концентрований (2,5кг концентратів на 1 голову за одну даванку, згодовувати до або після силосу, сінажу, сіна, або в суміші з ними.

В період роздою - на 1 л молока -350-400г концентратів + 25кг коренеплодів.

Розпал лактації - на 1 л молока -300-350г концентратів.

ТЕМА 3.5. ГОДІВЛЯ МОЛОДНЯКУ ВРХ, ВІДГОДІВЛЯ І НАГУЛ ВРХ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Вивчити та засвоїти основні принципи організації годівлі для молодняку ВРХ в молозивний, молочний і після молочні періоди, та організацію відгодівлі ВРХ.

ПЛАН:

1. Годівля молодняку у молочний і після молочний періоди, потреба молодняку у поживних речовинах..

2. Годівля телят спеціалізованих м'ясних порід, використання ЗНЦ.

3. Контроль за повноцінністю годівлі.

4. Основні види і типи відгодівлі ВРХ.

5. Контроль за повноцінністю годівлі тварин на відгодівлі та ефективність відгодівлі ВРХ.

ЛІТЕРАТУРА

В.С.Бомко Годівля сільськогосподарських тварин. - В., 2001 - 136-145с

1. ГОДІВЛЯ МОЛОДНЯКУ У МОЛОЧНИЙ І ПІСЛЯМОЛОЧНИЙ ПЕРІОДИ, ПОТРЕБА МОЛОДНЯКУ У ПОЖИВНИХ РЕЧОВИНАХ.

Для того, щоб організувати повноцінну годівлю необхідно врахувати біологічні особливості тварини.

Під час розвитку тварина проходить значні кількісні і якісні зміни в організмі. Якщо в утробний період росте інтенсивно кісткова тканина, то після утробний, перші 6 місяців розвивається травна система до 12-14міс.віку - росте м'язова тканина, а пізніше жирова. І це потрібно враховувати при організації годівлі для молодняку.

Тому, щоб отримати тварин з міцною конституцією, з підвищеною молочною продуктивністю. Необхідно створити правильну нормовану годівлю для молодняку з використанням грубих і соковитих кормів, менше концентратів. У таких тварин підвищується обмін речовин, добре розвиваються органи травлення і дихання, вони здатні поїдати багато кормів і швидко їх перетравлювати, такі тварини стають високопродуктивними.

Для молодняку годівля повинна бути нормованою тому, що при перегодівлі молодняк починає прискорено розвиватись, а це не бажано, а при недогодівлі розвивається - інфантилізм .

Враховуючи біологічні особливості потреби молодняку в молочний і після молочний період залежать:

періоду росту ( новонародженості, молочний, перехідний, фізіологічної і господарської зрілості).

Живу масу;

Середньодобові прирости.

Так як молодий організм інтенсивно розвивається в перші 6 місяців і росте м'язова тканина то необхідно задовольняти потреби в :

• Протеїні - на 1 корм.од повинно припадати в перші три місяці -120-130г протеїну, у віці 4-6 місяців -117-105г (бере участь в утворенні і розвитку органів і тканин)

• Цукрове протеїнове відношення -0,8:1

• Контролювати раціони за вмістом критичних амінокислот (лізин, метіонін, цистин) - чим більший приріст тим більше амінокислот теля потребує

• Контролювати рівень вітамінів А (26-37мг на 1кг сухої речовини), Д (0,6-0,9 тис МО на 1кг сухої речовини), Е (30-0мг на 1кг сухої речовини) і мінеральні речовини (Са 14-7,1г /1кг сухої речовини; Р- 8,4-4,7г/кг сухої речовини) (сприяють росту і розвитку).

Годівлю для молодняку організовують по періодам:

І період МОЛОЗИВНИЙ (від народження до 7 дня)

ІІ період МОЛОЧНИЙ ( з 7 дня до 6 місячного віку)

ІІІ період ПІСЛЯ МОЛОЧНИЙ ( 6 місячного віку до 12 місячного віку).

І період МОЛОЗИВНИЙ - від народження до 7 днів

Через 30-60 хв після народження теля необхідно підпустити до корови, щоб воно отримало перші порції молозива (яке містить глобуліни (антитіла) які сприяють виробленню пасивного імунітету , а також до складу молозива входять солі магнію які сприяють виділенню меконію (першородного калу).

Організм теляти після народження беззахисний, перед дією хвороботворних мікроорганізмів, тому перші порції дуже важливі тому, що в перші 2 години після народження стінки кишечнику теляти мають здатність пропускати до 50% антитіл, а через добу тільки 10% антитіл. Також із молозивом теля отримує велику кількість легко перетравних білків, жирів, мінеральних речовин та вітамінів.

ТЕХНІКА НАПУВАННЯ:

1. В перші 2-3 дні напувати 4-5 раз по 1-2кг

2. З 3-7 день 3-4рази по 2,5кг.

3. 3-5 день дають перекип'ячену теплу воду через 1-2 год після споювання молозива (досхочу), або давати сінні, хвойні настої.

4. з 5 дня давати сіль, крейду, кісткове борошно до 2-3 недільного віку з молоком, а потім з концентратами

5. З лікувальною дією проти поносу телятам з перших днів можна згодовувати кулястру (молозивний сир):

• з профілактичною ціллю 5г кулясту

• з лікувальною 15-20г за годину до випоювання молозива.

6. В годівлі можна використовувати вівсяний кисіль, вівсяне молоко.

До 7 дня давати тільки материнське молоко.

Напувати телят можна з напувалок, або із сосок не великими порціями ( дірка в сосці повинна бути маленькою - щоб запобігти диспепсії).

Якщо відсутнє молозиво можна приготовити штучне молозиво ( 1л молока + 10мл риб'ячого жиру + 5г солі + 1 яйце - ретельно перемішати і давати 5-6 раз на добу по 300г).

ІІ період МОЛОЧНИЙ - з 8 дня по 6 місяць

Значення молочного періоду - в цей період тварин привчають до поїдання нових кормів та розвивається травна система

Телят у молочний період годують за схемами, які являють собою раціон, розроблені на кожну декаду до 6 місячного віку.

Це період привчання до нових кормів

1. В перші 2-3 неділі - випоювати цільне молоко.

2. З 3 недільного віку частину цільного молока замінити збираним молоком

3. 7 дня привчають до сіна (підвішують жмут сіна в клітці для того щоб розвивалась жуйка);

4. 7-10 дня привчають до вівсянки.

5. з 10 дня до 3 недільного віку давати перекип'ячену охолоджену воду

6. з 15-20 дня можна привчати до стартерних комбікормів - згодовувати сухими, а це сприяє розвитку рубцевого травлення.

7. З 10-20 денного віку можна давати ЗЦМ (замінник цільного молока до складу якого входить сухе обезжирене молоко, молочна сироватка, сахароза, префікси, рибне і м'ясне борошно - 1,1 кг ЗЦМ на 10л теплої води) по 0,5кг на голову на добу.

8. З 20-30 денного віку привчають до поїдання зелених кормів, коренеплодів, сінажу і пізніше силосу (0,5кг на голову на добу).

ІІІ період ПІСЛЯ- МОЛОЧНИЙ - з 6 до 18 місяців

Це період дорощування - в цей період інтенсивно розвивається кісткова і м'язова тканина, завершується функціонування передшлунків, статевих органів, настає статева зрілість.

Ціль після - молочного періоду підготовити тварин до осіменіння, злучки і до відгодівлі

В цей період важливо запобігти, як надмірній статевій скороспілості, так і пізньоспілості.

Ціль періоду підготовити:

• ремонтних телиць до статевого дозрівання, осіменіння і високої продуктивності;

• племінних бичків - до злучки;

• зверх ремонтний молодняк - до відгодівлі.

Раціони для ремонтних телиць старше 6 міс.віку поступово наближають до раціонів дорослих тварин,

Концентрати в раціоні знижують і підвищують об'ємисті корми:

на 100кг живої маси необхідно:

• сухої речовини -2-3кг

• кормових одиниць - 0,7-0,9кг;

• ПП -70-90г

Корми які включають в раціон для ремонтних телиць на 100 кг ж.м.

• сіно -1-2кг;

• силос - 3-6кг

• сінаж 1-2кг

• коренеплоди 1-3кг

• концентрати -1-1,5кг

Середньодобові прирости -600-650г із затратами концентратів - 0,4 - 0.5кг.

При повноцінній годівлі телиці в 15-16 місячному віці ж.м. 320-340кг готові до осіменіння

Раціони для племінних бичків формують так щоб забезпечити статеве дозрівання, тому в раціонах збільшують кількість концентратів і зменшують кількість об'ємистих кормів:

Бугайцям віком від 7-16 місяців (320кг, 450кг, 500кг) на 100кг живої маси необхідно:

- сухої речовини 2-3кг

- 0.95 -1 кормових одиниць

- 90-100г ПП

Норма годівлі на 100кг живої маси:

• сіно - 4-8кг;

• силос - 6-8

• сінаж - 1,8 - 3,5кг

Середньодобові прирости -950 - 1000г

Раціони для зверхремонтного молодняку повинні бути вищими ніж для ремонтних телиць :

• зменшують кількість концентратів;

збільшувати кількість соковитих і грубих кормів.

Середньодобові прирости -800-1000г

На 1кг приросту необхідно -7,8 кормових одиниці і реалізують живою масою 400-450кг

Техніка годівлі:

Порядок роздавання кормів такий самий як і для дорослих тварин.

2.ГОДІВЛЯ ТЕЛЯТ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ МЯСНИХ ПОРІД. ВИКОРИСТАННЯ ЗАМІННИКІВ НАТУРАЛЬНОГО МОЛОКА.

У господарствах які займаються виробництвом яловиччини, найвагоміше місце відводиться стаду корів від яких одержують мясних телят. Корів мясних порід не доять, з ними знаходяться телята від народження до 6-9 місячного віку, які споживають материнське молоко. Після відлучення молодняк формують у групи для подальшого дорощування, або інтенсивної відгодівлі.

Бажано забезпечити таку годівлю щоб у віці 12-15 міс.віку тварини досягли ж.м. -400-450кг, середньодобові прирости - 800-1200г.

На 100 кг ж.м. тварини потребують:

Сухої речовини 2,5 - 3 кг

На 1 кг сух.реч. - 1 - 1,5 к. од.

ПП - 80-120г

При вирощуванні телят на м'ясо також можна використовують замінники незбираного молока ЗНМ. Їх вводять з 10-20 денного віку і згодовують у кількості 20-30кг сухого на голову за молочний період. Для приготування 10кг рідкого витрачають 1,1-1,2кг сухого ЗНМ температура суміші повинна бути температури тіла.

Склад замінника незбираного молока (ЗНЦ):

• Сухе обезжирене молоко;

• Молочна сироватка;

• Сахароза;

• Премікс (входять вітаміни, ферменти, гормони, антибіотики, мінеральні речовини);

• Концентрат рибного та м'ясного борошна.

Згодовують ЗНМ ( 0,5-0,2кг на голову на добу на протязі 65-70 днів) + стартер ний комбікорм ( 0,1-1,5кг на голову) + сіно до 400г на голову/на добу.

Новий препарат фірми БАЄР (шведська фірма) КАЛЬВОЛАК - це замінник молока, який містить велику кількість поживних речовин, вітамінів, мінеральних речовин. Згодовують його 1кг на відро теплої води. Середньодобові прирости становлять -1200г.

3.КОНТРОЛЬ ЗА ПОВНОЦІННІСТТЮ ГОДІВЛІ.

Контроль за повноцінністю годівлі ведеться за такими показниками:

• живою масою (1міс -52кг; 2міс- 72кг; 3 міс - 92кг; 4міс-113кг;5 міс -134кг; 6 -155кг);

• середньодобовими приростами ( з 1-6 місяць 650-700г; з 6-14 місяць - 550-600г);

• загальним станом теляти;

• поїдання кормів;

Раз в тиждень, місяць, квартал, проводити контрольні зважування тварин:

4. ОСНОВНІ ВИДИ І ТИПИ ВІДГОДІВЛІ ВРХ.

Відгодівля - це контрольована годівля, яка направлена підвищення приростів, живої маси при найменших затратах кормів.

В залежності від віку і живої маси відгодівлю поділяють на 3 види:

• Інтенсивна відгодівля - ставиться молодняк 6 місячного віку ж.м. 150кг і відгодовується до 15-18 місячного віку до ж.м 400-450кг, середньодобові прирости - 1000-1200 г - отримують мало жирну, соковиту яловичину.

• Дорощування і відгодівля молодняку - ставлять на дорощування у яких тварин була скудна годівля, і молодняк відстав врості, виснажений. На до рощення ставлять 6-12 міс ж.м. 120-220кг і дорощують до 280 - 300кг (середньодобові прирости -700-800г, після дорощування на 3-5 місяців ставлять на відгодівлю до ж.м. 450-600кг (до 1,5-2 річного віку).

• Відгодівля дорослих тварин - ставлять на відгодівлю вибракуваних, корів, бугаїв на 2-3 місяці (нагул - випасання на зеленій масі). Отримують жирну яловичину. Середньодобові прирости - 800-1200г.

Відгодівлю можна вести використовуючи різні корми (солому, сіно, силос, коренеплоди, жом, барду, мязгу, зелену масу, концентрати).

Хід відгодівлі худоби і якість яловиччини залежить від організації та техніки відгодівлі від підбору тварин та системи годівлі..

Корми які переважають у раціонах визначають тип годівлі.

На Україні поширені такі типи годівлі на жомі, барді, силосі, зеленій масі.

Жомовий тип відгодівлі - триває 80-90 днів через низький вміст клітковини, цукру, жиру і ПП для отримання високих прирості разом з жомом необхідно давати на 100кг живої маси:

• Соломи -1-2кг

  • Жому - 10-20кг

• • Концентратів 0,2-0,8кг

• • Кормовий жир -100г на 1 гол

Молодняку на голову на добу необхідно - 40-50кг жому;

Дорослим тваринам - 65-75кг.

Техніка годівлі:

• жомові раціони балансувати за вітамінами і фосфорними добавками також збагачувати раціон азотистими сполуками обробляти жом аміачною водою - 10-12л на 1т (при недостачі протеїну втрачається апетит, порушується обмін речовин);

• годувати 2 рази на день:

• вранці - жом потім концентрати

• у вечір грубі корми, здоблені мелясою.

Бардяний тип відгодівлі - тривалість відгодівлі для дорослих - 80-90 днів, для молодняку - 100-120 днів, найпридатніша для відгодівлі зернова та картопляна барда. Характеризується високим вмістом протеїну, низький вміст вуглеводів і Са.

На 100кг живої маси на добу необхідно вести до раціону:

• • барда - 15-25кг

• • соломи -1-2кг

• • концентратів -0,5-1кг

В середньому дорослим тваринам на голову на добу - 80-90кг

Молодняку -60-65кг

Середньодобові прирости -800-1200г/добу

При витратах 7,5-8,5 корм.од на 1кг приросту.

Техніка годівлі:

• успішність відгодівлі залежить від раціонального режиму годівлі і утримання ( годівниці очищати від барди після кожної годівлі, тому, що вона закисає і може викликати розлади травлення;

• Добову кількість барди розприділяють на 2-3 прийоми;

• У перші 7-10 днів згодовують за добу 25-30кг і поступово доводять до 80кг.

• При недостачі грубих кормів, мінеральних речовин у раціоні тварин, а також антисанітарний стан є причиною захворювання (бардяний мокрець)

Силосний тип відгодівлі - мало протеїну, вуглеводів, багато органічних кислот, високі прирости, без зниження апетиту

На 100кг живої маси на добу необхідно вести до раціону:

• • Силосу - 6-8кг (для кращого поїдання здоблюють мелясою + розчином кухонної солі)

• • соломи -1кг

• • концентратів -0,2-0,8кг.

  • В годівлі використовувати фосфорнідобавки, синтетичні азотисті препарати - сечовину, солі амонію)

Добова даванка:

• для молодняку - 20-25кг;

• для дорослих тварин - 30-35кг

Відгодівля на зелених кормах (нагул)

Вирощення і відгодівля худоби на зелених кормах влітку забезпечує економію праці та ефективне використання поживних речовин кормів.

Добова даванка кормів залежить від виду корму, віку, живої маси та вгодованості худоби і становить -30-70кг. ( відповідно до зоотехнічних вимог, формують групи тварин -100-150 голів з 9-12 міс.віку, однорідних за статтю, віком, масою, вгодованісттю - проводять цю роботу на весні до вигону тварин на пасовище, згодовування зеленоїмаси починають із 10-15кг доводячи до повної норми на протязі 7-10 днів)

Техніка годівлі:

Годують 2 рази на добу з роздаванням трави в чотири прийоми - 2 рази в ранці з 6 до 10 години та 2 рази ввечері - з 17 до 21 години

5.КОНТРОЛЬ ЗА ПОВНОЦІННІСТТЮ ГОДІВЛІ ТВАРИН НА ВІДГОДІВЛІ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВІДГОДІВЛІ.

Контроль за повноцінністю годівлі ведеться за такими показниками:

• живою масою

• середньодобовими приростами

• загальним станом теляти;

• поїдання кормів;

Раз в тиждень, місяць, квартал, проводити контрольні зважування тварин:

Ефективність відгодівлі залежить від:

• породи і напрямку продуктивності;

• статті тварин (бички швидше відгодовуються ніж телички);

• кастрація ( швидше набирають живу масу)

• умови годівлі і утримання.

ЗМІСТОВИЙ МОРДУЛЬ 4

ТАМА 4.1. ГОДІВЛЯ ХОЛОСТИХ, ПОРОСНИХ ТА ЛАКТУЮЧИХ СВИНОМАТОК.

ПЛАН:

1. Особливості нормування енергетичної, протеїнової, мінеральної і вітамінної годівлі свиней, типи годівлі.

2. Вплив годівлі свиноматок на плодючість і якість їх нащадків.

3. Особливості годівлі свинок у період поросності , техніка годівлі.Годівля свиноматок в умовах промислових комплексів.

4. Контроль за повноцінністтю годівлі.

5. Годівля лактуючих свиноматок, норми, раціони, техніка годівлі.

6. Годівля свиноматок у період відлучення.

1. ОСОБЛИВОСТІ НОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ, ПРОТЕЇНОВОЇ, МІНЕРАЛЬНОЇ І ВІТАІННОЇ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ.

Норми годівлі свиноматок в поживних речовинах в першу чергу залежать від біологічних та фізіологічних особливостей тварин:

Свині моногастничні тварини з однокамерним шлунком, а отже не синтезують критичні амінокислоти (лізин, метіонін, цистин, триптофан), недостача хоча б однієї амінокислоти приводить до зниження біологічної цінності протеїну і він виконує не повністю свою функцію тому рівень даних амінокислот для свиней необхідно контролювати.

Також не синтезуються вітаміни групи В - рівень їх також необхідно контролювати тому, що недостача вітамінів групи В в раціоні свиней приведе до нервових розладів , висипів на шкірі, а це зниження продуктивності.

В свиней прискорені обмінні процеси, які сприяють швидкому росту і розвитку ( в 9-10 місяців стають статевозрілими), багатоплідні. На рік від однієї свиноматки можна отримати 2 опороси по 24 поросятка. Температура в середньому в свиноматок 39-40ºС. Так як у свиней прискорені обмінні процеси і вони швидко ростуть і розвиваються то раціони їм необхідно нормувати за енергією та протеїном.

Свині являються всеїдними тваринами з кишковим типом перетравлення тому поїдають як рослинні так і тваринні корми, добре перетравлюють концентрати, і об'ємисті корми, погано перетравлюють клітковину.

Легко пристосовуються до нових кормів ( від рослинних до тваринних кормів), а також мають високу здатність трансформувати корми в м'ясо близько 30 - 35% коли ВРХ транспортує корм у м'ясо всього - 14%.

Потеба свиноматок в поживних речовинах залежить :

- віку;

- живої маси;

- фізіологічного стану (холості, поросні (114днів), підсисні -2міс.).

Як поросні такі холості свиноматки повинні одерувати на 100кг живої маси:

- у віці до 2-х років - 1,8-2.4кг сухої речовини;

- свиноматки старші 2-х років - 1,2-1.6кг сухо речовини;

- На 1кг сухої речовини повинно припадати:

- 11.6 - 14 МДж обмінної енергії,

- 1,05 корм.од.

- 140-145гПП;

- 7,5 - 8г лізину;

- 6,5-7,0г метіоніну + цистину, 1,5 триптофану;

- 9г Са, 6-7г Р

В залежності від зони ведення свинарства розрізняють такі типи годівлі:

1. Концентрований тип годівлі (степ);

2. Концентратно - картопляний (полісся);

Концентротно - коренеплідний (лісостепова зона).

2. ВПЛИВ ГОДІВЛІ СВИНОМАТОК НА ПЛОДЮЧІСТЬ ТА ЯКІСТЬ НАЩАДКІВ.

Годівлясвиней має бути спрямована на забезпечення їх нормального статевого циклу. Найкраще запліднюються та виношують потомство свиноматки заводської вгодованості (121-160-200кг).

При ожерінні тварини погано запліднюються та народжують дрібних поросят, які повільно ростуть та розвиваються.

За оптимальних умов утримання і годівлі від свиноматки можна отримати за рік 20-24 поросят, або 10-12 поросят за один опорос, середньою живою вагою 1,2-1,3кг. При цьому забезпечується висока молочність свиноматки. Збереженість приплоду й жива маса молодняку у 2-х місячному віці - 18-20кг.

Холостих свиноматок годують за тими нормами, що і маток у перші 84 дні поросності.

За 10 днів до парування чи осіменіння норму годівлі підвищують на 20-30% ( тобто + до раціону 0,2 - 0,3 корм. одиниці зверх норми).

Потреба поросних свиноматок залежить:

• віку

• живої маси

• періоду поросності ( І-період - 84 дні; ІІ період - 30 днів до опоросу)

Організація годівлі для поросної свиноматки по періодам поросності:

І період - 84 дні - у перші 45 днів поросності підвищена ембріональна смертність, в цей період не бажане як перегодівля так і недогодівля. Годівля повинна бути підтримуючою, тому що в організмі сповільнились обмінні процеси.

Тому на 100 кг ж.м свиноматці на добу необхідно 1,2 кормових одниці

ІІ період поросності - 30 днів до опоросу - стрімко зростають обмінні процеси. В 10 раз зростає потреба в енергії, тому на добу свиноматці необхідно:

На 100кг ж.м - 1,5-1,7 корм. одиниць.

3. ОСОБЛИВОСТІ ГОДІВЛІ СВИНОК У ПЕРІОД ПОРОСНОСТІ.

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК В УМОВАХ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ.

Слід ретельно контролювати якість кормів, оскільки, мерзлі, гнилі чи уражені грибними мікроорганізмами корми можуть зумовлювати, аборти, передчасні роди та народження мертвих поросят.

Не ркомендується згодовувати поросним свиноаткам макуху і шроти капустяних, бавовнику, конопель, а також пивну дробину і барду.

Суміш концентратів краще давати у вигляді зволоженої маси в ранці і ввечері.

За наявності великої кількості соковитих кормів практикують триразову годівлю.

Напувають тварин досхочу, температура води не нижче 10ºС, бо холодна вода може стати причиною абортів і народження мертвих поросят.

Орієнтовний добовий раціон для холостих

та поросних свиноматок, кг на 1 голову:

1. різновидність концентратів - 2-3кг

2. зерно бобових - 0.5-0,8кг

3. коренеплоди -3-4кг

4. трав'яне борошно - 0,5-1кг

5. Трава бобових - 4-7кг

6. макухи -0,2-0,5кг

7. м'ясо-кісткове, рибне борошно, дріжджі - по 0,2-0.3кг.

Техніка годівлі:

1. Годувати тварин 2 рази на добу.

2. Протягом останнього місяця поросності вводити до раціону - 0,5-1кг висівок пшеничних, щоб запобігти запорам, і забезпечити нормальну роботу травного каналу.

3. за 15 днів до опоросу знизити кількість соковитих кормів та грубих, підвищують концентрати до 85%.

4. за 5-7 днів до опоросу рівень годівлі поступово знижують, щоб на день опоросу згодовувати половину кормів всього раціону, це сприяє не перевантаженню травного каналу, корм не давить на плоди, і не стимулює на передчасне утворення молока.

5. За 5-6 годин до опоросу зовсім не годувати, а тільки напоїти водою.

6. У зимку влаштовують прогулянки для свиноматок, а у літку на 4-6 годин їх випускають на пасовище. В негоду ( холод, спеку, сніг, дощ) моціон проводити не рекомендується.

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК В УМОВАХ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ.

На комплексах по виробництву свинини поросним і холостим свиноматкам дають стандартні повнораціонні комбікорма (двічі на добу), змішані з водою у співвідношені 1:3 за спеціальною програмою, згодовують від 1,5 до 4кг комбікорму на одну голову за добу залежно від фази фізіологічного стану тварин.

4. КОНТРОЛЬ ЗА ПОВНОЦІННІСТТЮ ГОДІВЛІ.

Повноцінність годівлі під час поросного періоду можна визначити за середньодобовими приростами та живою масою на кінець поросного періоду:

• молода свиноматка до 2х років за весь період поросності збільшує свою масу -50-55кг (середньодобові прирости - 400г);

• старша свиноматка за весь період набирає -35-40кг (середньодобові прирости - 300г).

5. ГОДІВЛЯ ЛАКТУЮЧИХ СВИНОМАТОК, НОРМИ,

РАЦІОНИ, ТЕХНІКА ГОДІВЛІ.

Лактаційний період тобто підсисний період триває 2 місяці.

В середньому свиноматка виділяє за добу до 6кг молока.

Під час лактаційного періоду обмінні процеси в свиноматки підвищуються і збільшується потреба в енергії і протеїні.

Норми годівлі для підсисної свиноматки залежать:

• живої маси;

• кількості поросят

• молочності

Потреба в енергії і протеїні на добу:

• на 100кг живої маси 1,5 корм.од.

• на 1 порося - 0,38 корм.од

• на 1кг молока - 0,85 корм.од.

• на 100 кг ж.м. - 140-160г ПП

Техніка годівлі підсисних свиноматок:

1. Під час опоросу та у перші 10-12 годин після нього матку не годувати, але обов'язково забезпечити теплою водою, після визначеного терміну можна згодовувати:

• 05-07кг суміші концентратів ( вівсянка, висівки пшеничні, макухи, дерть ячмінна, у вигляді бовтанки, а в наступну годівлю кількість корму збільшують і на протязі тижня переходять до згодовування повноцінного раціону.

2. В раціоні використовувати молокогінні корми:

• кормовий буряк,

• збиране молоко;

• морква;

• сироватка;

• Баштанні культури

• Зелена маса бобових.

3. Годувати 2 рази на добу доброякісними кормами, щоб уникнути розлади ш.к.т. в поросят.

6.ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК У ПЕРІОД ВІДЛУЧЕННЯ.

Для запобігання стресовим ситуаціям і маститам, за добу до відлучення поросят з раціону свиноматок виключають молокогінні корми, і знижують норму згодовування усіх кормів на 40%. На ніч не давати води. У день відлучення поросят зранку свиноматок не годують, а ввечері їм дають половину кормів добового раціону і воду. Наступного дня свиноматок переводять на раціони холостих свиноматок і групують їх за вгодованістю.

ТАМА 4.4. ГОДІВЛЯ КНУРІВ - ПЛІДНИКІВ, МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ ТА ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ

ПЛАН:

1. Годівля кнурів плідників.

2. Особливості травлення в поросят - сисунів. Техніка годівлі у період підсису.

3. Особливості годівлі поросят при різних строках відлучення.

4. Годівля ремонтного молодняку.

5. Види відгодівлі свиней.

6. Контроль за повноцінністю годівлі свиней в період відгодівлі. Ефективність відгодівлі свиней.

1. ГОДІВЛІ КНУРІВ - ПЛІДНИКІВ

Запліднюваність свиноматок і якість плодів, залежить від статевої активності та відтворювальних здатностей кнурів, що зумовлюються умовами годівлі.

Об'єм еякуляту становить -250 - 1000мл ( в 10 раз більше ніж жеребець і в 100 раз більше ніж бугай - плідник).

Норми годівлі залежать:

• живої маси

• віку

• інтенсивності використання ( не парувальний період, помірне використання - 1 садка на 3-5 дні; інтенсивне використання - 16-20 садок на місяць)

Потреба кнура - плідника в енергії.

Вік кнура - плідника

Жива маса кнура -плідника

Потреба в кормових одиницях на добу

1рік

180-200кг

3,6

2роки

200-250кг

3,8

3 роки

251-300кг

4,1

4 роки

301-350кг

4,4

Техніка годівлі

1. Годувати тварин 2 рази на добу в один той самий час.

2. Суміші повинні бути у вигляді крутої густої каші.

3. Напувати 3 рази на добу.

4. До парування пускати через 1,5-2 години після годівлі.

5. Не використовувати в годівлі велику кількість об'ємистих кормів ( знижується статева активність), та водянистих кормів (посилюють депонування води в м'язах, послаблюється скелетна мускулатура, знижується статева активність)

6. Згодовувати легко перетравні корми:

• дерть кукурудзяна - 0,7кг

• дерть вівсяна - 0,9кг

• дерть горохова - 0,1кг

• макуху соняшникову- 0,1кг

• буряк кормовий -1,5кг

• рибне борошно - 0,3кг

2. ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ І ОБМІНУ РЕЧОВИН У ПОРОСЯТ СИСУНІВ.ТЕХНІКА ГОДІВЛІ У ПЕРІОД ПІДСОСУ

У порівнянні з молодняком інших видів, поросята народжуються менш фізіологічно зрілими. В них розвинута «фізіологічна анемія» яка зумовленна незрілісттю кісткового мозку - основний орган кровотворення у ембріональний період.

Крім того поросята чтливі до різних хвороб, які викликають захворювання травного тракту, легень.

При народженні обмеженні запаси енергії це приводить до зниження глюкози в крові викликаючи захворювання гіпоглікемія - перші 2 дня життя - це приводить до втрати ж.м. і навіть загибелі.

Поросята народжуються з добре розвинутим кишечником, але слабо розвинутим шлунком. Встановлення шлункового травлення встановлюється до 2-2,5 міс.віку.

Проте поросята мають високий рівень обмінних процесів: швидко ростуть і розвиваються народжуються живою масою 1.3 кг за 10 днів ж.м. збільшується в 2 рази, в 2 місяці в 20 раз - 18-20кг.

Тому при організації годівлі необхідно враховувати біологічні собливості і критичні періоди вирощування:

1 критичний період - перші 2-3 дні після народження у поросят порушена терморегуляція вони дуже чутливі до холоду і це може привести до загибелі ( тому необхідно іх помістити під локальний обігрів в ящик і використати інфрачервону лампу);

2 критичний період - наступає на 5-7 день коли через дефіцит заліза виникає анемія, тому необхідно поросяткові на 3 день ввести препарати заліза підшкірно: - Фероглюкін 2мл, або Феродекс -1,5мл, або Урзеферан -5мл. ( через 10 днів повторити) Новий препарат Суйферон з першого дня життя. При відсутності препаратів можна застосовувати суміші солей сірчанокислого заліза - 2,5г, 1г сірчанокислої міді, і 0.3г сірчанокислого кобальту розчиняють у 1л кипяченої і охолодженої до 40ºС води. Перед кожною годівлею цим розчином змащувати соски свиноматки, а коли поросята почнуть споживати корми, його розрахунку 10мл на 1 гол за добу дають разом з кормом чи водою.

3 критичний період - на 10 день, послаблюється імунітет, прорізуються кутні зуби, поросята непокояться, необхідно в годівлі використовувати прожарене зерно, щоб розвивалось жування і масаж десен.

4 критичний період - в 2 міс.вік - відлучення поросят, позбавлення материнського молока, приводить до розладів равлення. Тому необхідно дотримуватись техніки організації відлучення.

Техніка годівлі у період підсосу:

• У першу декаду життя потреба поросят в обмінній енергії і поживних речовинах задовільняється повністюю материнським молоком.

• З 2 декади - за рахунок молока задовольняються потреби на 80-85%. Це свідчить про необхідність ранньої підгодівлі молодняку.

• Через 1,5-2 години після народженя підпустити поросят до свиноматки, щоб вони отримали перші порції молозива, яке забезпечує вироблення пасивного імунітету - це запобігає виникненню розладам ш.к.т. ( слабших поросят підсаджують до передніх сосків (наймолочніші 1-3 пари), сильніших до задніх, привчають на протязі доби, відповідно помітивши); Обкусити ікла на третину щоб не травмувати свиноматку.

• На 3 день - розмістити коритця з водою,

• 5-10 день молоко незбиране 50г на голову; піджарене зерно ячменню, кукурудзи, гороху (25г на гол/добу); крейда, кісткове борошно (3г); сіль кухонна -2г;

• 11-20 день - незбиране молоко -150г, підсмажене зерно -50г, суміш концентратів (дерть вівсяна, ячмінна, просяна, макух або комбікорм) -50г, картопля варена -20г, буряки, морква - 20г; травяне борошно -10г + мінеральну підкормку;

• 21-30 день - незбиране молоко -400г, збиране -150г; підсмажене зерно -50г, суміш концентратів -100г, картопля варена -50г, буряки, морква -30; травяне борошно -20г + мінеральну підкормку - 4г солі, 5г крейди

• 31-40 день - незбиране молоко -300г, збиране -350г; підсмажене зерно -50г, суміш концентратів -200г, картопля варена -100г, буряки, морква -50; травяне борошно -30г + мінеральну підкормку - 4г солі, 10г крейди.

• 41-50 день - незбиране молоко -150г, збиране -450г; підсмажене зерно -100г, суміш концентратів -300г, картопля варена -200г, буряки, морква -100; травяне борошно -50г + мінеральну підкормку - 5г солі, 10г крейди.

• 51-60 день - збиране -700г; підсмажене зерно -100г, суміш концентратів -550г, картопля варена -300г, буряки, морква -200-300; травяне борошно -100-200г + мінеральну підкормку - 10г солі, 15г крейди.

• Перші 2-3 тижні ссуть свиноматку 20-24 рази на добу (через 60-80хв), молоковідача у свиноматки 45с ( коли вона рохкає) хоча поросятка її масажують на протязі 10 хв, за кожну годівлю отримують по 15-25г молока, а більш енергійніші -50г;

• З 4 тижня 14-20 раз на добу перерва не повинна перевищувати 1,5-2години

• Годують до 1 місяця 4 рази на добу;

• Старших місяця - 3 рази на добу.

• Корм роздавати в чисті корита до яких не має доступу свиноматки.

3. ОСОБЛИВОСТІ ГОДІВЛІ ПОРОСЯТ ПРИ РІЗНИХ СТРОКАХ ВІДЛУЧЕННЯ

Відлучення поросят застосовують:

• раннє - 26-35 днів після народження ( Значення: сприяє збільшенню кількості опоросів на рік);

• пізнє відлучення - 2 місяці

Організація раннього відлучення:

До часу відлучення молодняк повинен зїдати достатню кількість кормів. Привчати поросят до поїдання корму необхідно поступово:

• З 5 доби - після народження на підлогу де вони перебувають щоденно насипати велику кількість гранульованого комбікорму СК-11 - 100г на гол/добу.

• На 16 добу підсисного періоду перебування поросят без матері доводять до 3 годин, по 1.5 години в ранці та ввечері, збільшуючи час до відлучення до 7 годин.

• Перші 3-4 доби після відлучення найкритичніші - через стрес за відсутності контакту з свиноматкою, у цей час вони стурбовані, погано їдять, голодяють і одним із важливих заходів є організація раціональної годівлі.

За технологією протягом стресових днів поросят годують вручну суворо дотримуючись нормування дози комбікорму СК - 11.

• у перші 2 доби відлученим поросятам комбікорм роздають 2 рази по 150г на гол/добу і змінюють кількість за схемою:

• з 3-4 дня -100г на гол/добу;

• 5 дня - 150г на гол/добу;

• 6-7 день -200г на гол/добу;

• 8 день -250г на гол/добу

• З 9 доби - після відлучення комбікорм засипають в автогодівниці з вільним доступом.

• З 17 доби - комбікорм замінюють на СК-16

• З 35 доби - замінюють на СК -21.

Після 80 - добового дорощування на гранульованих комбікормах відлученні поросята повинні досягти у віці 106 діб ж.м. не менше 38 кг. Далі їх переводять у цех відгодівлі.

Примітка: поросята які протягом підсисного періоду відстали в рості, відправляють у профілакторій, де підгодовують регенерованим молоком - замінник свинячого молока ( випоюють у перші 2 доби - 2 рази по 30мл на гол і до 20 дня доводять до 100мл на гол.

У перші 9 діб - комбікорм СК -11 згодовують з лікувальнимпреміксом по 30-70г, у наступні дні збільшують до 160г і до кінця вирощування доводять до 250г. Після профілакторію поросят переводять у цех дорощування і дорощують їх до 106 добового віку.

Організація пізнього відлучення

На промислових комплексах вирощування відлучених поросят триває протягом 80 діб.

Значення пізнього відлучення

Завершується формування травної системи і це перехід від молочних кормів до переважно рослинних кормів характерних для дорослих тварин.

Відлучення поросят від свиноматки супроводжується стресом. Стресовий період негативно впливає на всі функції і особливо на функції травлення сповільнюється скорочення шлунку, зростає приток крові до кишечнику, що приводить до застою у судинах, слизова оболонка вкривається невеликими крововиливами і виразками виникоють проноси. Сильно збудженні відмовляються від кормів, голодають і можуть потім споживати надмірну кількість корму що знову спонукає до розладів ш.к.т.

Тому при організації годівлі відлучених поросят необхідно враховувати ці стрес фактори і відлучення проводити на протязі 5-6 днів, після відлучення поросят, ще залишити в тому самому станку на 10-15 днів (не змінювати склад раціону і режиму, щоб запобігти розладам травлення) в перші 3-5 днів після відлучення зменшити добову даванку 20-30% + антибіотик (біоміцин, молочну кислоту - запобігає розвитку кишкової палички. (5г на 1л води).

4. ГОДІВЛЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ. МЕТОДИ КОНТРОЮ ПОВНОЦІННОСТІ ГОДІВЛІ.

Після відлучення поросят формують на групи:

- 1 група - ремонтний молодняк

- 2 група - молодняк на відгодівлю.

Основна мета організації годівлі ремонтного молодняку - виростити здорових, міцних з добре розвинутим скелетом, мязами і внутрішніми органами Протягом всього періоду вирощування середньодобові прирости повинні становити 600-650г.

• свинки в 9 місяців повинні мати заводську вгодованість -110-120кг (племінні 130кг)

• кнурі в 11 місяців - ж.м. - 140-150кг (племінні 170кг)

Потреба ремонтного молодняку залежить:

• живої маси;

• статті;

• віку;

• середньодобових приростів.

На 100кг живої макси ремонтні свинки повинні споживати:

• 4,5кг сухої речовини (при масі 40-50кг)

• 2,5кг сух.реч, а для кнурців 3.5кг (при масі 80кг і більше)

• 1,2-1,1 кормових одиниць на 1кг сухої речовини.

В годівлі використовувати якісні корми:

• концентрати -60-80%

• Корнебульбоплоди, комбінований силос -20-25%

• Корми тваринного походження, травяне борошно - по 3-5%

• У літній період зелені корми - 20-25%.

Техніка годівлі:

• годувати 2-3 рази на добу.

• Корми годовувати у вигляді вологих мішанок з вільним доступом до води.

• Концентрати запарювати при температурі 70-90º (3-4 години)

• Коренеплоди, силос подрібнюють до стружки чи пасти і + до запарених концентратів а потім охолоджують до температури 35-40 градусів

• 2-3 рази на добу по 2 години моціон.

5. ВИДИ ВІДГОДІВЛІ СВИНЕЙ

Відгодівля свиней - це заключний етап виробництва свинини ,основна мета його полягає в отримані максимального приросту за короткий період при мінімальних затратах кормів.

Розрізняють такі види відгодівлі:

1. Мясна відгодівля її різновид - беконна відгодівля.

2. Відгодівля свиней до жирних кондицій.

1. М"ясна відгодівля - ставлять молодняк 2,5-3 місячного віку, ж.м.-25-30кг, закінчують відгодівлю при досягнені ж.м.-100-120кг (7-8місячному віці), при середньодобових приростах 500г/добу. На 1 кг приросту затрачається 4 - 4,5 кормових одиниць.

Товщина шпику - 1,5-4см (на рівні 6-7-го грудних хребців).

Найвигідніша відгодівля коли середньодобові прирости становитимуть 600-700г і досягають маси 100-120кг (6-7 місячному віці).

2. Беконна відгодівля - велика кількість м"яса, мало сала - визначається соковитістю (готують з нього корейку, окорок, грудинку, ковбаси).

На Беконну відгодівлю ставлять спеціальний молодняк спеціалізованих порід (Ландрас, Велика біла). Ставлять в 2,5-3 місячному віці ж.м. 25-30кг годують до 7 міс.віку ж.м. 80-105кг.

Примітка:

При мясній та беконній відгодівлі слід враховувати хімічний склад кормів:

- корми багаті на легкоплавкий жир(макухи, рибні відходи, меляса, висівки, овес, соя, кукурудза), водянисті корми сприяють м 'якості шпику, погіршують кулінарні та смакові властивості, м'ясо стає водянистим.

Високоякісний бекон отримують при згодовуванні:

• ячменю, гороху, жита, проса, люпину, вики, збиране молоко, м"ясне, м'ясо-кісткове борошно, комбінований силос, зелені корми.

Годують 2 рази на добу.

3. Відгодівля до жирних кондицій. Поділяється на:

- Напівсальна відгодівля; - Сальна відгодівля.

• Напівсальна відгодівля - ставлять молодих вибракуваних свинок ж.м.130-140кг (після відлучення поросят) відгодовують 3 місяці до ж.м. 200-220 кг. Середньодобові прирости можуть сягати до 1000г. На 1 кг приросту необхідно давати -бкормових одиниць.

• Сальна відгодівля - ставлять вибракуваних дорослих свиноматок і кнурів (кастрованих). Мета відгодівлі отримати сальні туші зі шпиком -7см тривалість відгодівлі 90-100 днів і не більше ( тоді іде перевитрата кормів). Середньодобові прирости -650-700г. На 1кг приросту необхідно -7-8 кормових одиниць.

При відгодівлі до жирних кондицій використовують дешеві корми: качани кукурудзи, трави бобових, коренеплоди, картопля, гарбузи, сіно бобових, висшки пшеничні, барду кукурудзяну, комбінований силос.

6.КОНТРОЛЬ ЗА ПОВНОЦІННІСТТЮ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ В ПЕРІОД ВІДГОДІВЛІ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВІДГОДІВЛІ СВИНЕЙ.

Контроль за повноцінністю годівлі ведеться за такими показниками:

• живою масою

• середньодобовими приростами

• загальним станом

• поїдання кормів;

Раз в тиждень, місяць, квартал, проводити контрольні зважування тварин:

Ефективність відгодівлі залежить від:

• породи і напрямку продуктивності;

• статті тварин (кнурці швидше відгодовуються);

• кастрація ( швидше набирають живу масу)

• умови годівлі і утримання.

ТЕМА 4.8. ГОДІВЛЯ ОВЕЦЬ ТА КІЗ. ГОДІВЛЯ КОНЕЙ.

1. Організація годівлі овець та кіз з урахуванням їх біологічних особливостей. Вплив рівня та повноцінності годівлі на ріст і якість вовни.

2. Норми годівлі маток при підготовці до осіменіння, у період кітності і підсисний період.

3. Годівля баранів - плідників.

4. Годівля ягнят у підсисний період і після відбивки.

5. Відгодівля овець, методи контролю за повноцінністю годівлі.

6. Особливості травлення і обміну речовин у коней. Норми годівлі, режим, техніка годівлі і напування коней.

7. Годівля кобил та жеребців - плідників.

8. Годівля робочих коней.

9. Годівля молодняку коней.

10. Годівля коней при вирощуванні на м'ясо. Контроль за повноцінністю годівлі.

1. ОРГАНІЗАЦІЯ ГОДІВЛІ ОВЕЦЬ ТА КІЗ З УРАХУВАННЯМ ЇХ БІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

Вівчарство за різноманітністю одержаної продукції посідає провідне місце серед інших галузей тваринництва.

Вівці забезпечують потребу народного господарства у вовні, смушках, овчиннах, шкірі, а населення - у продуктах харчування - м'ясо ( баранина відзначається високими смаковими якостями, за вмістом білка, незамінними амінокислотами, вітамінами і мінеральними речовинами, подібна до яловичини, а за калорійністю поважає її містить низький вміст холестерину) і молоко.

Овець та кіз розводять в усіх областях України, а особливо в Карпатах, Херсонській обл., Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Крим.

Поширені тонкорунні, напівтонкорунні, грубововняні породи овець ( Асканійська порода, Прекос, Романівська, Каракульські).

Для того щоб організувати правильну годівлю для овець та кіз необхідно врахувати біологічні особливості:

1. Вівці як і ВРХ, за будовою шлунка і типом травлення належать до підряду жуйних - тварин з чотирикамерним шлунком (рубець, сітка, книжка, сичуг). Із усіх відділів тільки сичуг має травні залози, внаслідок чого травлення відбувається як у моногастричних тварин - кишковий тип перетравлення.. Перші три камери називають передшлунками в яких не має травних залоз і тільки в рубці містяться мікрофлора за рахунок якої відбувається розчеплення складних поживних речовин до більш простіших. В організмі овець синтезуються амінокислоти та вітаміни групи В.

2. На відміну від ВРХ погано перетравлюють клітковину.

3. Вівці менш вибагливі ніж ВРХ, до умов утримання і годівлі.

4. Переносять скудну годівлю тривалий час, але голод не виносять - загибель.

5. Концентрацію нітратів в кормах добре переносять. Отруєнь не зустрічається.

6. Добре використовують найдешевші корми не тільки на рівнинних пасовищах а й на схилах пагорбів, гір, що не доступно для ВРХ.

7. За рахунок гострим і косо поставленим різцям, тонким і рухливим губам. Видовжена, загострена форма морди дають їм змогу низько скушувати траву на 3-4см нижче від ВРХ поїдають траву, вибирають колоски по стерні після збирання врожаю.

8. Добре використовують пасовища і травостій, із 667видів рослин вівці і кози поїдають 570 видів, коли коні -416 вид рослин, корови - 460 видів рослин - це обумовлено слизовою оболонкою язика.

9. Мають міцні кінцівки, й природну рухливість, здатні до тривалих переходів.

10. Розвинутий інстинкт стадності.

11. Висока плодючість, скороспілість

12. Чітко виражена сезонність статевої активності - парувальний період липень, серпень, вересень.

13. Кози за характером травлення не відрізняються від овець

14. За напрямком продуктивності кіз поділяють на пухових, вовнових, вовново-пухових, молочних. В Україні їх розводять заради молока відзначається високими бактерицидними і лікувальними властивостями, порівняно з коров'ячим більше жиру, білка, Са і Р, використовують для виготовлення бринзи і сирів) і м яса ( за дієтичними властивостями рівноцінне баранині).

15. Порівняно з вівцями кози мають вищу плодючість (2-3 козеняти) та молочність (5-6кг і вище)

16. Менш вибагливі до кормів, добре поїдають грубі корми, кору дерев, сухе листя і гіллячковий корм.

ВПЛИВ РІВНЯ ТА ПОВНОЦІННОСТІ ГОДІВЛІ НА РІСТ І ЯКІСТЬ ВОВНИ.

Повноцінна годівля є основою високої вовнової продуктивності - як наявної так і майбутньої продуктивності.

Середній приріст вовни в осінь - зимовий період становить 0.6-0,7см за місяць.

У разі недостатньої годівлі ріст вовни сповільнюється до 0,2см за місяць, а до кінця весни припиняється.

Через недостачу:

- протеїну настриг вовни знижується на 20-40%,

- Са і Р - на 20% (вовна стає тонкою, втрачає здатність пружності);

- сірки, цинку, міді, кобальту, йод - сповільнює ріст вовни.

Вівці здатні само регулювати послідовність використання поживних речовин ( спочатку поживні речовини направляють до центральної нервової системи, потім до кровоносної, статевої, і в останню чергу до вовни.

При недогодівлі іде зворотній зв'язок - організм використовує поживні речовини спочатку з вовни( на вовні спостерігаються перехвати «голодна тонина»).

11. НОРМИ ГОДІВЛІ МАТОК ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ОСІМЕНІННЯ У ПЕРІОД КІТНОСТІ І ПІДСИСНИЙ ПЕРІОД.

Безперебійна і повноцінна годівля позитивно впливає на статеву функцію, молочність, плодючість, якість приплоду і якість вовни.

Норми годівлі залежать:

• віку;

• живої маси;

• фізіологічного стану ( холоста, кітна вівцематка - 152 дні-5місяців; лактуючі вівцематки - лактаційний період - 3-4 місяці)

ГОДІВЛЯ ХОЛОСТИХ ВІВЦЕМАТОК:

• за 1,5 - 2 місяці до злучки - підсилюють годівлю ( дружно приходять в охоту - липень. Серпень, вересень), збільшується число двійнят в 2-3 рази.

Потреба на 40кг живої маси на добу:

• 0,9 корм. Од;

• 85г ПП

ГОДІВЛЯ КІТНИХ ВІЦЕМАТОК:

• середній період кітності - 152 дні - 5 місяців.

• Організовують годівлю по періодам ( 1 період - перші 2 місяці;

• 2період - останні 3 місяці кітності)

• Годівля повинна бути нормованою, корми згодовувати якісними і не мерзлими;

• Не пасти під час ожеледиці, і коли трава покрита інеєм ( абортування)

Організація годівлі для кітних вівцематок по періодам:

1період кітності - сповільнені обмінні процеси, маса матки і ембріону збільшуються дуже повільно, тому годівля повинна бути підтримуючою ( 0,1 кормових одиниці додати до раціону зверх норми).

2 період кітності 7-8 тижнів до окоту - прискорюються обмінні процеси, розвивається інтенсивно плід норми годівлі підвищують + до раціону 0.2-0,3 кормових одиниці.

На 50кг живої маси на голову на добу необхідно:

• 1,35 корм.од.

• 135г ПП

Техніка годівлі кітних вівцематок:

• в ранці сіно - 2,5 кг

• обід - 1 кг силосу, 0,5 кг концентратів, коренеплоди - 1кг;

• вечір - 1,2 - 1,5кг - соломи

ГОДІВЛЯ ЛАКТУЮЧИХ ВІВЦЕМАТОК:

• Окоти припадають на грудень, січень

• лактаційний період триває - 3 - 4 місяці

• Забезпечити повноцінну годівлю, для утворення молока (1,7-2,2кг ) і для розвитку ягнят

На 50 кг живої маси на добу:

• 2,3 корм.од.

• 230г ПП

На утворення 1 кг молока -0,7 крм.од.

ТЕХНІКА ГОДІВЛІ :

• Для попередження маститів 2-3 дня після окоту давати тільки сіно і воду, поступово додавати концентрати, сінаж, силос і коренеплоди.

• Годують 3 рази на добу.

3. ГОДІВЛЯ БАРАНІВ-ПЛІДНИКІВ.

ОРГАНІЗАЦІЯ ГОДІВЛІ ДЛЯ БАРАНІВ-ПЛІДНИКІВ:

В вівчарстві широко використовують штучне осіменіння від одного барана можна осіменити близько 500 самок. При Вільному злучені баран осіменяє 20-25 самок.

Починають використовувати баранів в 1 - 1, 5 роки і використовують 6-8 років (живуть - 10-15 років).

Дозріває сперма у баранів 40-50 днів тому за 1,5-2 місяці до взяття сперми їх переводять на підсилений раціон.

Парувальний період - липень, серпень. Вересень

Норми годівлі для баранів залежать від:

Живої маси ( заводська вгодованість - 60-130кг.

Напрямку продуктивності ( вовняна, м'ясо-вовняна, шубна);

Інтенсивності використання ( злучний і не злучний період)

Не злучний період на 100 кг живої маси потребує:

• - 1,8 кормових одиниць

• 252г перетравного протеїну

Добова дача кормів в не злучний період:

• 1,5 - 2 кг сіна бобового

• 1,5 - 2 кг - моркви, буряка, силосу;

• 0,6-0,8кг концентратів ( дерть вівсяна, ячмінна, пшенична, горохова).

Злучний період (3-4 садки на добу) на 100 кг живої маси на добу потребує:

• 2,3 корм. Од

• 255г ПП

Добова дача кормів в злучний період:

• сіно люцерни - 2кг;

• концентрати - 0,2-0,4кг ( дерть ячмінна, горохова, просо)

• макух соняшниковий - 0,15кг

• Морква - 1 кг

• Молоко обезжирене - 1кг

• Яйця - 1 шт.

• Сир обезжирений - 0,25кг.

• М'ясо-кісткове борошно - 20г

ТЕХНІКА ГОДІВЛІ:

Не злучний період годувати - 2-3 рази на добу.

Злучний період - 3-4 рази на добу, вільний доступ до води.

У жаркі дні утримувати тварин під навісами, тому що сонце негативно впливає на статеву активність.

Повноцінність годівлі визначають за живою масою, статевою активністю, та якістю сперми.

12. ГОДІВЛЯ ЯГНЯТ У ПІДСИСНИЙ ПЕРІОД І ПІСЛЯ ВІДБИВКИ.

• Народжуються ягнята в середньому 3,5 -6,5кг. На протязі 2 днів ж.м. їх не змінюється.

• Годівлю для ягнят організовують в 2 періоди:

1. Молочний ( до 4 місяців) - припадає на грудень, квітень.

2. Після молочний (4-8 місяць) припадає на пасовищний період.

Організація годівлі в молочний період:

• через 20-40 хв після народження необхідно підпустити ягня до матері, щоб воно отримало перші порції молозива яке забезпечить його імунними тілами для вироблення пасивного імунітету (стійкість до захворювань);

• 7-10 день - починати підгодівлю, сіно злоково-бобове + концентрати у вигляді сумішей із мінералами (крейда, м'ясо-кісткове борошно);

• 15 - 20 день привчають до моркви, буряка;

• 25 -30 день силосовані корма

• Напувати 2 рази на добу.

• Середньодобові прирости - 200 - 300г при повноцінній годівлі.

• На 100 гр приросту необхідно 0,5л молока

• Під час відлучення (відбивки) ягнят в 4 місяці жива маса повинна становити - 30 -32кг

Організація годівлі після молочний період:

• відлучення ягнят припадає на пасовищний період;

• Для зменшення стресу формують отари ( баранчики, ярочки, валушки - окремо);

• Обмінні процеси в після молочний період до 8 місячного віку прискорені середньодобові прирости становлять 350-400г.

• Організовують годівлю по нормах в залежності від фізіологічного стану, живої маси, та середньодобових приростів.

13. ВІДГОДІВЛЯ ОВЕЦЬ

ІНТЕНСИВНА ВІДГОДІВЛЯ:

• Ставлять ягнят після відбивки 3-4 місячного віку ж.м. -30кг і відгодовують до 5-6 місячного віку до ж.м. - 41кг.

• Середньодобові прирости 180-200г.

• КОРМИ:

• Сіно середньої якості -0,1-0,2кг

• Кукурудзяний або трав'яний силос - 2-2,5кг

• Цукровий буряк - 1 - 1.5кг

• Суміш концентратів - 350-400г

• Отримують молоду соковиту баранину..

ПОМІРНА ВІДГОДІВЛЯ МОЛОДНЯКУ:

• Ставлять ягнят після відбивки 3-4 місячного віку ж.м. -30кг і відгодовують до 8 - 11 місячного віку до живої маси - 50-55кг.

• Отримують зрілу соковиту баранину.

• Відгодівля припадає на пасовищний період НАГУЛ з використанням концентратів.

• Середньодобові прирости 150-170г.

ВІДГОДІВЛЯ ДОРОСЛИХ ОВЕЦЬ:

• ставлять вибракуваних баранів, вівцематок, валухів (кастровані);

• відгодовують на дешевих кормах (нагул) -2-4 місяці + концентрати

• Отримують жирну баранину.

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЗА ПОВНОЦІННІСТТЮ ГОДІВЛІ ОВЕЦЬ.

• Контрольні зважування ( визначення живої маси та середньодобових приростів);

• Визначення якості вовни ( вовна на якій спостерігається стоншення говорить про неповноцінну годівлю).

6.ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН У КОНЕЙ.
НОРМИ ГОДІВЛІ, РЕЖИМ, ТЕХНІКА ГОДІВЛІ І НАПУВАННЯ КОНЕЙ.

Покращення племінних якостей , працездатності та здоров'я у значній мірі залежать від організації повноцінної годівлі.

Годівлю для коней організовують виходячи із господарських особливостей конярства, на основі сучасних досягнень в області біохімії і фізіології живлення тварин, деталізованих норм годівлі.

По будові і фізіологічним особливостям система травлення у коней знаходиться ближче до свиней, чим до жуйних.

Травна система має певні видові особливості:

1. У коней добре розвинений товстий відділ кишечнику ( передусім це сліпа кишка яка густо заселена мікрофлорою і бере участь у розчепленні частини клітковини та білків). Сліпа кишка у двічі більша за об'єм шлунка. У товстому відділі кишечнику відбувається також синтез водорозчинних вітамінів та вітамінів групи К. Проте рівень синтезу вітамінів групи В не забезпечує потребу тварини тому раціони для коней потрібно нормувати по цих вітамінах.

2. У перетравленні поживних речовин основну роль також відіграє тонкий відділ кишечнику коня. В тонкому відділі кишечника перетравлюються легкоперетравні вуглеводи, протеїн і жири.

3. Загальна місткість шлунка і кишок становить 260л а у корови 350л.

4. Довжина кишок коней - 30м, а у ВРХ -50м.

5. Шлунок малий від 6-16л. Тому годують дуже часто в невеликих кількостях,

6. Тривалість проходження кормових мас через травний канал становить біля 100годин.

7. Ще одна із біологічних особливостей у коней - це дуже чутливі і рухомі губи, розвинутий нюх, вони здатні вибирати з годівниць їстивні частини, залишаючи непридатні для поїдання рештки (грудочки землі, насіння отруйних рослин).

8. Вони мають міцні зуби та добре розвинуті жувальні м'язи, у результаті цього вони добре подрібнюють і пережовує зернові корми. Під час пережовування кормів у коней виділяється багато слини, що полегшує проковтування корму. (наприклад, на 1кг з'їденого сіна чи соломи коні виділяють 4к слини, а зерна -2кг слини. За добу дорослі коні виділяють при поїданні соковитих кормів - 5-8л, сухих - 40-50л слини. Зволожена слиною кормова маса відносно швидко проходить через шлунок і потрапляє у тонкі кишки. Інколи це відбувається раніше, ніж тварина закінчить споживати корм).

9. Зважаючи на такі фізіологічні особливості, коням згодовують корми невеликими порціями не рідше 3-4 рази за добу.

10. У зв'язку з особливостями будови та функціонування органів травлення раціони для коней потрібно нормувати в енергії, протеїні, мінеральних речовинах та вітамінами особливо групи В. Через високі втрати енергії та прискорені обмінні процеси.

11. При нормованій годівлі коней можна використовувати 10-12 років.

НОРМИ ГОДІВЛІ, РЕЖИМ, ТЕХНІКА ГОДІВЛІ І НАПУВАННЯ КОНЕЙ. КОНТРОЛЬ ЗА ПОВНОЦІННОЮ ГОДІВЛЕЮ

Норми годівлі коней залежать від:

• породи,

• статті,

• віку

• фізіологічного стану,

• живої маси

• виду виконаної роботи.

При годівлі коней необхідно дотримуватись встановленого режиму та техніки годівлі годівлі на протязі дня. Тому, що правильна годівля і напування визначає їх роботоздатність.

Режим та техніка годівлі коней:

Годувати 4-6 раз на добу

Годувати у певній послідовності:

• спершу дати грубий корм, половину даванки грубого корму згодовують вранці за 2-3 години до роботи та в полудень, решту дають у вечері, потім напоїти коня;

• через 1-2год дати концентрати (згодовують 2-3 рази на добу в денний час під час відпочинку коня із спеціальних торбин які підвішують біля голови).

• Після роботи коней годують сіном і напувають не раніше як через 1-2години, оскільки напування спітнілого коня може викликати ревматичне запалення копит (опій).

Процес перетравлення постійно потрібно контролювати. Якщо з калом виділяється ціле неперетравлене зерно, при цьому калу виділяється дуже мало, він сухий, твердий, покритий слиззю, або навпаки, м'який і рідкий, тоді потрібно покращити підготовку кормів до згодовування, включаючи в раціон легко перетравні корми це дасть можливість нормалізувати перетравлення.

14. ГОДІВЛЯ КОБИЛ ТА ЖЕРЕБЦІВ-ПЛІДНИКІВ.

ОРГАНІЗАЩЯ ГОДІВЛІ ДЛЯ КОБИЛ

Норми годівлі для кобил залежать

1. віку;

2. живої маси;

3. та виду виконання роботи;

4. фізіологічного стану (холоста; жеребна - 310-370 днів; або 11 місяців; лактуюча - 9 місяців)

ГОДІВЛЯ ХОЛОСТИХ КОБИЛ

Холостих кобил годують за нормами робочих коней.

На 100кг ж.маси потребує на добу - 1,43 корм.од.

ГОДІВЛЯ ЖЕРЕБИХ КОБИЛ

Годівля повинна бути деференційованою і відповідати нормам годівлі для забезпечення плоду всіма необхідними поживними речовинами і створення запасів в організмі для послідуючої лактації. При недогодівлі термін жеребності збільшується, і нерідко можливі неблагополчні вижереблення, народження кволих лошат і низька молочність у кобили.

Норми годівлі жеребих кобил залежить від:

• породи,

• живої маси,

• періоду жеребності (1період з 3 місяця жеребності; 2 період - з 9 місяця жеребності)

Жеребність у кобили триває (310-370 днів тобто 11 місяців).

Особливості перебігу жеребності у кобил полягають насамперед у тому, що упродовж перших 7-8 міс вагітності маса плода невелика (5,5-9,0 кг). За цей період потреба кобил у поживних речовинах істотно не відрізняється від такої як у холостих кобил.

Протягом останніх трьох місяців жеребності (9-11 міс.) маса плоду зростає дуже інтенсивно (в середньому у 4 рази - від 11 до 42 кг), тому й потреба в поживних речовинах та кормах відповідно зростає на 30-40% від загальної поживності раціону.

Потреба коней в поживних речовинах на 100кг живої маси на добу становить:

- з 3-го місяця жеребності - 1,65-1,75 корм. Од;

- з 9 місяця жеребності - 2 кормові одиниці.

РЕЖИМ ТА ТЕХНІКА ГОДІВЛІ ЖЕРЕБИХ КОБИЛ:

1. В останню третину вагітності кобил годують частіше - 4раз на добу не великими порціями, щоб корми не здавлювали внутрішніх органів.

2. Годувати кобил необхідно в один і той же час.

3. Якщо кобил не використовують на роботах то:

• концентрати згодовують - 3рази в день;

• грубі - 4-5 раз

• соковиті -1-2 рази.

4. При використанні кобил на роботах їм збільшують добову дачу концентратів і зменшують дачу грубих кормів (концентрати згодовують до 6-8 раз на добу).

5. В ранні періоди жеребності в раціони вводять значну кількість доброякісних грубих кормів і невелику кількість концентратів.

6. Літом бажано кобил утримувати на пасовищі з використанням в якості підгодівлі овес, або сіно.

7. З 5-го місяця жеребності в раціон добавляють корма з високим вмістом протеїну(макухи, сіно бобове).

8. в зимові раціони, крім концентратів включають сіно, силос, сінаж. Із соковитих кормів найкраще використовувати червону та жовту моркву. Кобилам із середньою вгодованістю коренеплоди дають 3-6кг, високовгодованим до 11-12кг.

9. Тваринам необхідно кожен день давати по 2 - 2,5кг сіна на 100кг живої маси. Недоброякісне з плісенню сіно, особливо бобове, викликає у кобил розлади травлення і може стати причиною абортів.

10. Силос в 3 частині вагітності не бажаний.

11. Напувати кобил необхідно постійно чистою підігрітою до температури приміщення водою.

12. Перед вижеребкою останні 7-10 днів - дачу грубих кормів зменшують, з раціону виключають бобове сіно, а із концентратів дають тільки плющений овес і висівки пшеничні у вигляді густої каші.

13. В останні 1-2 дні перед вижеребкою загальний об'єм добової дачі кормів повинен бути скорочений на одну третину.

ГОДІВЛЯ ЛАКТУЮЧИХ КОБИЛ

Годівля лактуючих кобил має бути спрямована на отримання високої молочності, та забезпечення росту та розвитку молодняку упродовж 5-6 місяців.

Норми годівлі для лактуючих кобил залежать від породи, живої маси, молочної продуктивності.

Потреба в поживних речовинах підвищена в перші три місяці лактації, молочність в даний період становить 18-20кг (за своїми хімічними властивостями молоко кобили відрізняється від коров'ячого; в ньому міститься значно менше білків, жирів і мінеральних речовин, але енергетична поживність його така ж як і в коров'ячого молока, внаслідок високого вмісту цукру. Кобиляче молоко і кисломолочні продукти які з нього приготовленні, мають високі дієтичні і лікувальні властивості; за хімічними властивостями більше наближається до жіночого молока).

Для підтримання життєдіяльності на 100кг живої маси необхідно:

15. 2,12-2,15 корм. Од.

На формування 1кг молока необхідно - 0,33корм.од.

РЕЖИМ ТА ТЕХНІКА ГОДІВЛІ ЛАКТУЮЧИХ КОБИЛ.

1. Підсисних кобил годують 4 рази на добу з однаковим інтервалом.

2. Корми згодовувати краще в такій послідовності: грубі, соковиті, концентрати.

3. Грубі згодовують в 2 даванки. Воду дають вволю перед кожною годівлею.

4. Після закінчення жеребіння, коли відійде послід через 1-2 години необхідно дати 2-3л теплої води, а через 2-3 год знову напоїти і дати сіно (злакове), через 4-5 годин включають концентрати у вигляді пійла (висівки пшеничні, чи суміш вівса, макухи)- дають таке пійло протягом перших 10 днів - позитивно впливає на молочність.

5. На 2-3 день згодовують досхочу сіна, 2-3кг концентратів та поступово вводять коренеплоди (5-10кг).

6. Влітку після вижеребки кобилам згодовують свіжоскошену траву (по 6-10кг) на добу. Подальше на протязі перших 3-х місяців кобила повинна отримувати раціон з 40-50% концентратів від загальної поживності раціону.

7. Примірний раціон для лактуючих кобил на добу:

• сіно різнотравне-злакове - 10кг;

• солома вівсяна, ячмінна - 2-4кг

• коренеплоди -5-10кг

• концентрати -3-4кг.

ГОДІВЛЯ ЖЕРЕБЦІВ-ПЛІДНИКІВ

Статева активність, сперматогенез і якість сперми жеребців залежать в першу чергу впливі зовнішніх чинників і особливо від умов годівлі. Утримання у стані заводської вгодованості, висока якість годівлі та моціон жеребців-плідників - основні умови, без дотримання яких неможливо повністю реалізувати потенціал їх відтворних здатностей.

Статеве навантаження на жеребця-плідника на протязі року нерівномірне: приблизно півроку складає статевій спокій, потім на протязі місяця тварин готують до парування і на кінець інтенсивно використовують в злучний період.

Норми годівлі залежить від породи, живої маси, статевого навантаження ( непарувальний період, передпарувальний, парувальний період).

Потреба в енергії на 100кг живої маси становить:

• непарувальний період 1,6-1,9кормових одиниць;

• передпарувальний і парувальний період - 2,0-2,4 корм. Од.

Раціон годівлі жеребця живою масою 500кг при середньому навантажені.

• овес 5кг;

• висівки пшеничні -1кг;

• Сіно (лугове, степове, злаково-бобове) - 6-8кг

• Збиране молоко - 5-6кг (разом з висівками пшеничними);

• М'ясокісткове борошно -0,2-0,3кг.

• Курячі яйця -5-6 штук (2-3 рази на тиждень в суміші з концентратами);

• Свіжа кров -0,5-0,6кг ( в суміші з концентратами)

ТЕХНІКА ГОДІВЛІ.

1. Годують 3-4 рази на добу. Перед годівлею забезпечують водою вволю.

2. Сіно згодовують в 2 прийоми, зелені корми - тільки свіжоскошеними, концентровані (горох, просо) - дробленими, висівки -зволоженими.

3. Коні полюбляють суміші із дробленого гороху і проса з вологими висівками.

8.ГОДІВЛЯ РОБОЧИХ КОНЕЙ.

Основна продукція яку ми отримуємо від робочих коней - це м'язова робота. При фізичному навантаженні спостерігаються значні витрати енергії та посилення інтенсивності обміну речовин. Тому м'язове навантаження вимагає щоб годівля була нормованою і задовільняла потреби тварини в енергії, поживних речовинах, мінералах і вітамінах.

Норми годівлі робочих коней залежить від:
породи, фізичного навантаження, живої маси, віку, вгодованості, фізіологічного стану (кобил),

Потребу в енергії і поживних речовинах робочих коней визначають, передусім, за показниками їх м'язової роботи ( тобто за потужністтю).

Розрізняють роботу коней:

• легку - тривалість якої 4години,

• середню-6годин;

• важку тривалість -9годин (до окремої групи відносять і непрацюючих коней).

Потреба в енергії на 100кг живої маси становить:

- без роботи - 0,6 кормових одиниць;

- важка робота - 0,9 кормових одиниць.

ТЕХНІКА ГОДІВЛІ:

1.Годують робочих коней 6-7 раз на добу. Даванки можна розподілити так:

- уранці - по 1 кг концентратів, сіна і буряків, по 0,5 кг картоплі і моркви та 2 кг сінажу;

- в обід - 2 кг концентратів, 1кг сіна, 0,5 кг картоплі і 4 кг сінажу;

- увечері - по 1 кг концентратів, сіна та моркви, 2 кг буряків і 8 кг сінажу.

2. Час кожної годівлі залежить від тривалості робочого дня, сезону, властивостей кормів.

3. Проте бажано, щоб тварина одержувала корм в один, визначений розпорядком дня і режимом годівлі, час. Порушення розпорядку годівлі може привести до захворювання коней на КОЛІКИ.

4. В пасовищний період основним кормом являється зелена маса -20-50кг.

5. Після закінчення роботи спітнілого коня насухо витирають, деякий час виводять і ставлять в стійло, або інше місце де немає протягів. Взимку коней покривають попонами.

6. Жеребних кобил не дозволяється використовувати на роботах за 2 місяці до вижереблення і протягом 15 днів після нього.

7. Молодих робочих коней треба привчати до роботи з 2 - річного віку.

8. Чим важча робота тим менше грубих кормів і більше концентратів у вигляді зерно суміші (овес, ячмінь, кукурудза, висівки пшеничні).

Робочі коні повинні мати добру вгодованість оскільки від неї також залежить потреба в енергії. Для м'язової роботи основним джерелом є легко перетравні вуглеводи (крохмаль, цукор), а якщо їх не вистачає при виконанні роботи, то організм починає використовувати свій резерв ( жири організму). Тому вгодовані коні краще переносять посилене фізичне навантаження. Коні ж з низькою вгодованістю швидко втрачають працездатність тому їм необхідно частіше ніж вгодованим коням давати відпочинок та додаткову підгодівлю під час роботи.

При виконанні важких робіт кінь дуже потіє (особливо влітку), з потом виводиться значна кількість хлоридів, тому слід вводити в раціон кухонну сіль (25-40г на добу), а також виділяє значну кількість води, через шкіру, і органи дихання, тому необхідно часто напувати коня . При втраті вологи -10% - знижується працездатність, а 20%-кінь може загинути. Тому в літку напувають 3 рази на добу -40-50л, а в спеку -60л води. Спітнілих коней після роботи не поїти тому що може привести до застуди і ревматичного запалення копит (ОПІЙ), особливо чутливі спортивні коні.

Можна також напувати коней за 30-40хв до закінчення роботи, але продовжувати після цього роботу. Такий режим напування сприяє кращому перетравленню кормів і запобігає захворювання.

В раціон робочих коней слід вводити грубі, соковиті й концентровані корми. Коні краще використовують раціони, коли їм спочатку згодовують грубі корми, потім соковиті і після всього концентровані. Якщо раціон складається тільки з грубих кормів і концентратів, то спочатку дають частину грубих, потім концентрати і знову грубі корми.

Добовий раціон для робочого коня живою масою 500 кг :

• вівса або комбікорму - 4кг ,

• сіна - 3кг,

• картоплі - 1кг,

• цукрових буряків - 3кг,

• моркви - 1,5кг

• сінажу - 14кг.

М'язова робота - основна продукція робочих коней.

Тому при фізіологічному навантажені спостерігаються значні втрати енергії та посилення обмінних процесів. Часта змінна робота вимагає систематичний контроль за якістю та рівнем годівлі.

Основним джерелом енергії є легкорозчинні вуглеводи (цукор, крохмаль, та вільні жирні

кислоти).

Протягом перших 2-3 годин від початку роботи з максимальним навантаженням організм

використовує вуглеводи засвоєні під час роботи та резерв жиру. Тому добре вгодовані

коні краще адаптуються до важкої роботи ніж недостатньо вгодовані (швидко

втомлюються, втрачають робото здатність. Тому повинна бути часта підгодівля та

відпочинок (для відновлення сил).

Норми годівлі для робочих коней визначають за:

• живою масою;

• статтю;

• видом роботи:

- легку роботу (тривалість 4 години);

- середню роботу (тривалість - 6 годин);

- важку роботу (тривалість 9 годин);

Крім того кінь виконує 2 роботи:

1. Корисно-механічну - переміщення вантажу вимірюється кг/км. При такій роботі коневі на ІООкг/км необхідно 0,43к.од.

2. Додаткову роботу - переміщення власного тіла під гору при цьому затрачається -30% енергії. На ІООкг/км необхідно - 0,02кор.од.(без вершника);

16. 0,03корм.од.(з вершником).

Техніка годівлі робочих коней

1. При важких роботах годують 6-7 раз: спочатку грубі, соковиті, потім напоїти, а потім концентрати.

2. За 2-3 години до початку роботи необхідно нагодувати коня грубим кормом.

3. В обід концентрати (овес, ячмінь, пшениця; кукурудза) - для запобігання потовиділення.

4. А ввечері знову грубий корм.

5. Перерви між годівлею повинні становити 30-60хв

17. ГОДІВЛЯ МОЛОДДЯКУ.

Жива маса при народжені лошати може становити 10% від живої маси кобили (Наприклад ж.м. кобили 400кг то лошати - 40кг).

Протягом першого місяця життя проходять інтенсивно обмінні процеси середньодобові прирости становлять -1,8- 1,9кг.

У наступні 3-5 місяців - 1,4кг на добу. Надалі швидкість росту поступово знижується. Тому відповідно годівля повинна бути якісною і відповідати нормам.

В перші 12 днів після народження лошата задовольняють свої потреби молозивом ( забезпечує вироблення пасивного імунітету).

До 2-3 тижневого віку молоко матері є єдиним кормом. З цего віку привчають до підгодівлі (1кг).

На 1кг приросту лошаті необхідно 10 літрів молока

До 4-5 міс. Віку - перебувають на підсосі і отримують рослинні корми як добавки. В б міс. Віці відлучають від материнського молока.

На 100 кг ж.маси відлученим лошатам необхідно - 2,76 корм. Од.
Критичним для лошат є період відлучення до 1 року, цей час збігається з пасовищним періодом (1-1,5кг трави та концентратів на 100кг живої маси).

З річного віку лошат привчають до роботи ( оскільки ріст не закінчений - відповідно і формують годівлю).

10. ГОДІВЛЯ КОНЕЙ ПРИ ВИРОЩУВАННІ НА М»ЯСО.

За хімічним складом конина відрізняється від м»яса других тварин великим вмістом протеїну і меншим жиру. Найбільш смачна молода конина (ковбаса-салямі). У дорослих коней грубоволокнисте м»ясо.

В тваринництві розрізняють З види відгодівлі коней: 1. Відгодівля молодняку до 1 року - такий молодняк вирощують під кобилами до 7-9 місячного віку з 15-20 денного віку їх підгодовують грубими, соковитими, та концентрованими кормами (сіно, плющений овес із висівками по 0,5-07кг на добу). В 2-3 місячному віці - ці корми згодовують вволю. Середньодобові прирости 1000-1300. Реалізують на м»ясо зразу після відлучення.

2. Відгодівля від 1 року або Зроків - відгодовують50-90 днів середньодобові прирости 1000-Шог.

3. Відгодівля дорослих коней - вибракуваних кобил, жеребців, відгодовують 3-5 місяців- нагул.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5

ТЕМА5.3.ГОДІВЛЯ ПТИЦІ

МЕТА: Вивчити та засвоїти особливості травлення та обміну речовин у птиці та вплив повноцінної годівлі на продуктивність птиці

План :

1. Особливості травлення і обміну речовин у птиці.

2. Вплив повноцінної годівлі на продуктивність птиці.

3. Кормові норми і типові раціони для курок несучок, годівля ремонтного молодняку та курчат бройлерів.

4. Годівля водоплавної птиці.

5. Годівля індиків.

6. Годівля цесарок, перепелів і страусів, контроль повноціності годівлі птиці

1. ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН У

ПТИЦІ.

Птиця відноситься до моногастричних тварин , з двокамерним шлунком.

Птиця дуже відрізняється від інших с/г. тварин - тим, що в неї

підвищенні обмінні процеси (асиміляція - утворення нових клітин , та

поновлення старих, дисиміляція - розчеплення і окислення складних

поживних речовин які ідуть на підтримання температури, м'язового

тонусу. Температура тіла - 40-42 градуси. Висока інтенсивність росту - в 150 днів (5 місяців) починається яйцекладка.

Дуже рухливі.

Більше потребують кисню на 1 кг живої маси.

Більш часте дихання і пульс.

Внаслідок прискорених обмінних процесів - наступає швидка скороспілість і висока продуктивність (за рік 280 яєць ).

Характеризується високою енергією росту за 50 днів - підвищують живу масу в 40 разів (65г при народженні), маса гусенят в 35 раз . В травній системі птиця має також свої особливості : в ротовій порожнині не має зубів, корм заковтується дзьобом, в ротовій порожнині змочується слиною. Дальше із ротової порожнини корм надходить до вола, у качок і гусей не має вола, тільки велике розширення стравоходу. У волі корм під дією вологи і температури , розм'якшується і під дією ферментів і мікроорганізмів частково розщеплюється . Потім із вола переходить у передшлунок (залозистий шлунок ) де під дією пепсину і соляної кислоти частково розщеплюється. Потім проходить до м'язового шлунка, де за допомогою ороговілої оболонки і гравію , повністю перетравлюється

Відсутність гравію у шлунку приводить до зниження перетравності та використання поживних речовин.

У птиці травний канал короткий всього в 7 раз перевищує довжину тіла, коли у ВРХ в 25 - 39 разів. Тому травні маси по травному каналу проходять швидко у курчат (4-5 годин ) у дорослих (7-8).

2. ВПЛИВ ПОВОЦІННОЇ ГОДІВЛІ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПТИЦІ.

Птиця має високу оплату корму продукцією, але у неї обмежені запаси поживних речовин в організмі, і наслідки неповноцінної годівлі проявляються надто швидко і супроводжуються зниженням продуктивності та відтворювальної здатності.

Тому щоб організувати повноцінну годівлю для птиці необхідно врахувати нормування поживних речвин.

У птахівництві застосовують два способи нормування поживних речовин:

1. 1. за обмінною енергією та комплексом поживних речовин у 100гр комбікорму ( при сухому способі годівлі);

   2. на одну середню голову на добу ( при вологому і комбінованому способі годівлі)

При нормуванні будь-яких із способів враховують концентрацію обмінної енергії, сирого протеїну, клітковини, критичних амінокислот, кальцію, фосфору, натрію.

Обмінна енергія - дефіцит є основною причиною низької продуктивності птиці. Продуктивність птиці на 40-50% залежить від рівня надходження енергії. На потребу в енергії впливає температура повітря (кури теплокровні і вони регулюють свій обмін так щоб підтримувати свою температуру 41. Тому при низьких температурах збільшують частку корму, а при високих навпаки. Потреба молодняку в енергії вища ніж дорослої птиці, у самців вища ніж у самок.Птиця задовільняє свою потребу в енергії за рахунок вуглеводів і жирів таких кормів ( кукурудза, пшениця, ячмінь

Сирий протеїн - бере участь в утворенні високобілкових продуктів, як яйця, м'ясо, пір'я. Продуктивність птиці залежить на 20-30% рівнев протеїнового живлення. Дефіцит негативно позначається на збереженості поголівя птиці та її продуктивності. Надлишок також небажаний оскільки це приводить до підвищення обміну речовин. Та збільшення витрати його на енергетичні цілі. Що приводить до збільшення вартості кормів і зниження ефективності виробництва продукції (зерно бобових - соя, горох,макухи, шроти та корма тваринного походження)

Кальцій. Фосфор. Натрій - необхідні для побудови шкарлупи та скелета (черепашняк, крейда, кісткове борошно, кухонна сіль).

Вітаміни - у разі нестачі водорозчинних та жиророзчинних вітамінів порушується обмін речовин, що приводить до уповільнення росту молодняку, зниження несучості, підвищення витрат кормів на продукцію, порушення репродукції. Погіршується якість яєць, знижується природна резистентність ( свіжа трава -каротин вітаміни групи В, Е;комбікорма, та самі вітамінні препарати)

3. КОРМОВІ НОРМИ І ТИПОВІ РАЦІОНИ ДЛЯ КУРОК НЕСУЧОК І РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ ТА КУРЧАТ БРОЙЛЕРІВ.

ГОДІВЛЯ КУРОК НЕСУЧОК

Дієтичний харчовий продукт - яйця отримують в переважній більшості від курей. Для одержання харчових яєць використовують високопродуктивних гібридних курей

Потреба курок несучок залежить:

• живої маси,

• породи,

• Віку

• Продуктивності

• Умов і способів утримання

Вік птиці впливає на її продуктивність , тому потреба у поживних речовинах у продовж періоду використання змінюється. Враховуючи ці особливості норми годівлі курей поділяють на 3 періоди) :

1 період (150-300 днів) - початок яйценосності (годівля повинна бути високопоживною).

В 100 гр. корму повинно міститися :

270-275 ккал обмінної енергії;

-17 -18 г- сирого протеїну.

2період (301-420 днів) - закінчується ріст , але яйценосність залишається високою до 400-420 дня. Тому годівлю формують на фактичну продуктивність і живу масу , без добавки поживних речовин на їх ріст, тому кількість протеїну зменшують, годують 2 рази в день.

В 100 гр. корму : - 265 ккал об.єн.

-15-16гСП.

3 період (від 421 -510 день) - знижується яйценосність, отже необхідно зменшити кількість об.єн. і СП.

В 100 гр. корму - 260 ккал об. єн.

- 13г СП.

Третій період припадає на линьку. Розрізняють линьки :

- звичайні ( періодична , сезонна , випадкова );

- примусова ( штучні).

Звичайні линьки тривають 3-4 міс. - вони не вигідні, тому що яйценосність знижується на 30% і повільно відновлюється. Примусову линьку можна організувати класичним методом (на 1-2 дні виключають освітлення і не дають води і кормів, - на 3 день дають воду, на 4-6 день воду дають в волю і переводять на антистресові раціони (15-20 гр. корму )на протязі 3-4 днів, на 10 день переводять на повний раціон.

Техніка годівлі:

• Переводити курей з одного раціону на інший потрібно поступово 7-10 днів.

• При клітковому утриманні використовують сухі повнораціонні комбікорма - 105-115г і годують 2 рази на добу.

• При підлоговому утриманні - використовують як сухий так і вологий, або комбінований спосіб годівлі. Вологі мішанки згодовують по 150-180г 3 рази на добу.

• Фронт годівлі -7см (кліткове утримання) і 10см - на підлозі.

• Фронт напування 2см.

• Потреба у воді на 1 голову становить 200-250мл на добу.

ГОДІВЛЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ

Годівля ремонтного молодняку курей має важливе значення для одержання життєвих і продуктивних молодок і півнів, здатних забезпечити виробництво яєць з високими інкубаційними якостями. Це досягається за рахунок нормованої годівлі молодняку яка грунтується на знаннях біологічних особливостей.

Тому необхідно проводити оцінку добових курчат, через 12-18 годин після виведення за такими оцінками: живою масою, рухливістю, розміром живота, стан пуху та пір'я на крилах, стан кінцівок, дзьобу, пуповини, клаоки. (За екстер'єром курчат поділяють на 2 групи: 1група (придатні до вирощування) - добра рухливість , реакція на звук, м'який живіт, рожево чиста клаока, добре пігментоване блискучим пухом , міцними кінцівками і дзьобом , ясними блискучими очима ; 2група (конденційні) - менш активні та рухливі, " не просиджені " пізно вилупленні курчата .

Годівлю для курчат формують в залежності від періодів їх розвитку :

1 період вирощування (з 1 -7 тижня) жива маса збільшується у 18-20 раз. Тому для забезпечення такого інтенсивного росту курчатам згодовують комбікорма, у 100г -290ккал ОЕ, 20%СП.

2 період (8-23 тижні)- годівлю проводять для ремонтного молодняку так, щоб сповільнити енергію росту. Тому, що надлишкова годівля стимулює раннє статеве дозрівання, що супроводжується вибракуванням птиці. Тому застосовують обмежену годівлю на яку переводять поступово на протязі 10-15 днів:

У 100г комбікорму -260ккал ОЕ та 15% СП

З 21-21 тижневого віку ремонтних курочок переводять на повнораціонні комбікорми для дорослих курей поступово.

Техніка годівлі та утримання ремонтного молодняку:

• При клітковому утриманні застосовують сухий спосіб (повнораціонні комбікорми);

• У перші 4-5 днів вирощування курчат годують 6-8 раз на добу.

• До місячного віку кратність годівлі зменшують до 3-4 разів, а подальшому переводять на дворазову годівлю.

• При утриманні ремонтного молодняку на підлозі застосовують разом із сухим способом, вологий і комбінований.

• У перші 4-5 днів годувати 8 раз на добу.

• З 1 до 3 дня годують 6-7 раз на добу «нульовий» раціон (круто зварені дрібно подрібнені яйця перемішані з подрібненим зерном (жовта кукурудза, пшениця, дрібна вівсянка, ячмінь, манка, та вівсяні крупи + крихти білого хліба розмочені + висівки і дрібно подрібнена зелень (конюшини, люцерни, кропиви) + терту червону моркву), яйця можна замінити свіжим сиром чим різноманітніший корм тим краще ростуть. . .

• З 5-6 денного віку в кормосуміші можна вводити коренеплоди, зелені корми, збиране молоко або сировотку. З цього віку кратність годівлі поступово зменшують до 3-4 разів ( у місячному віці), а потім годують 2 рази на добу.

• З третього тижня - харчові відходи

• Фронт годівлі сухими кормами -2,5-5см, а вогими мішанками -5-10см

• Фронт напування 1-2см

Примітка : Не згодовувати зацвілі, прокислі корми (особливо до 12 міс.віку) - розлади травлення.

Із 10 дня у воду можна добавляти марганцівку до слабо рожевого забарвлення щоб уникнути Перозису (недорозвинення великих гомілкових кісток і деформація кінцівок ) погано пересуваються .3 перших днів можна споювати гусенятам лікувально -поживну суміш (півсклянки незбираного молока ретельно в ньому розбовтують . жовток + щіпку цукру і на кінчику ножа біоміцин чи пеніцилін (ослабленим гусенятам дають до повного одужання

ГОДІВЛЯ КУРЧАТ БРОЙЛЕРІВ.

Головним завданням годівлі курчат- бройлерів є забезпечення їхнього інтенсивного росту, з тим, щоб одержати тушки високих категорій з мінімальними втратами кормів.

Курчата бройлери відрізняються високою швидкісттю росту і в 1,5- 2 рази краще інших тварин перетворюють кормовий білок у харчовий. У 6-7 тижневому віці вони досягають живої маси 1,8-2,5кг при витратах корму 1,7-2.4кг на 1кг приросту.

В годівлі використовують повнораціонні комбікорма, розробленні за нормами годівлі на два вікові періоди:

• • Перший період - стартовий - для молодняку віком 1-4 тижні ( у 100гр комбікорму повинно бути 23г СП і 1,29МДж ОЕ) - комбікорм роздавати розсипним;

  • Другий період - заключний - для молодняку -5-8 тижнів (у 100гр комбікорму повинно бути - 22г СП) комбікорм роздають гранульованим

Організація годівлі:

• • Комбікорм насипають тонким шаром на щільний папір

  • У перші дні курчат годують 5-6 раз на добу, а пізніше - 3 рази на добу і постійно забезпечують водою.

  • Протягом перших 3-4 днів рекомендується застосовувати «нульовий» раціон.

  • Раз на тиждень до комбікорму додавати 0.5кггравію на 100 курчат.

  • Фронт годівлі -3-5см;

  • Фронт напування -2-3см

4. ГОДІВЛЯ ВОДОПЛАВНОЇ ПТИЦІ.

До водоплавної птиці відносяться - качка свійська та гуси.

ГОДІВЛЯ КАЧОК

Качка свійська - птах ряду гусеподібних родини качи­них. Походить від дикої качки - крижня. Диких качок було одомашнено приблизно за тисячу років до нашої ери в Європі, Азії, Північній Америці та Південній Америці. Качківництво є одним з найважливіших резервів вироб­ництва м'яса. Зазначимо, що м'ясо качок по своєму хімічно­му складі відрізняється від м'яса інших видів високим вмістом білка, мінеральних елементів, вітамінів. Викорис­товуючи порівняльну невибагливість качок до умов утри­мання, їх легко розвести і виростити в будь-якій кліма­тичній зоні.

Качок найкра­ще вирощувати поблизу неглибоких водойм, ставків, річок, але допускається і розведення без водойм, однак у таких умовах потрібно значно більше приділяти уваги організації повноцінної годівлі.. Розведення і вирощування качок'- надійна підмога домашньому бюджету. Якщо вести його правильно і ро­зумно, воно принесе користь особистому господарству і державі.

Біологічні особливості качок:

Тіло видовжене, шия довга, гнучка, дзьоб плескатий, пальці з'єднані плавальною перетинкою. Хвіст короткий. . Від качок одержу­ють м'ясо, яйця,пух і пір'я. М'ясо соковите, висококалор­ійне. Від курей відізняються тим, що в них не має вола, тільки не величке розширення стравоходу, щерез що корм дуже швидко проходить через травну систему.

Яйцекладка в качок починається у віці 5-6 міс. і продовжується понад півроку у залежності від терміну виведення каченят.

Качки, на відміну від іншого сільськогосподарського птаха, мають підвищену нервову збудливість, дуже полохливі, що може приводити до травмування.

Потреба качок у поживних речовинах залежить:

• • Породи;

  • віку;

  • продуктивності;

  • умов утримання;

Нормують раціони за амінокислотним складом ( аргинін, гістидин, триптофан, гліцин)

В годівлі качок використовують такі способи:

• • сухий - повнораціонні комбікорма, гранульовані - раздавати 2 рази на день.

  • Фронт годівлі -3см

  • вологий спосіб і комбінований - годують 3-4 рази на добу:

  • в ранці і в день вологі мішанки ( повинні бути свіжими), а ввечері - зерно.

  • Ціним кормом для птаха є: із хлібних злаків - кукурудза жовта, ячмінь, овес, просо, сорго. Баштанні култури - кабаки, гарбузи, корнебульбоплоди - буряки, варена картопля, лушпиня.

  • Мінеральна підкормка: крейда, старогашене вапно (яке пролежало на повітрі 6 місяців, свіжогашене приведе до загибелі), яєчна шкарлупа, черепашняк, кухонна сіль (в невеликій кількості, щоб не викликати запалення кишечнику і загибелі птиці);

  • Фронт годівлі- 10см.

  • Фронт напування -3см. Норма води - 2,64л на одну качку

Годівля каченят

Висока інтенсивність росту і добре засвоєння кормів притаманні для каченят. За 55 днів вирощування каченята збільшують живу масу в 40-55 разів, що досягається годівлею повноцінними кормовими сумішами, комбікормами.

При вирощуванні каченнят на м'ясо застосовують два періоди зміни раціонів, а для ремонтного молодняку - три.

Техніка годівлі каченят:

• • При сухому способі годівлі використовуютьгранульовані, або розсипчасті комбікорма до 60 денного віку годують досхочу + вода

  • При вологому і комбінованому способі:

  • до 10 денного віку корм роздавати 6-8 раз на добу;

  • з 11-30 денного віку - 4-5 раз на добу

  • 31-60 деногоо віку - чотири рази

  • З перших днів використовувати дерть кукурудзяну, пшоно + варені подрібнені яйця ( на протязі 3 днів) + перекипячена водичка (развести марганцовку) до 10 днів далі сиру воду.

  • З 2 - 3 дня в раціон вводити - свіжий сир -5г.

  • Суміші кормів повинні бути розсипчасті не рекомендується згодовувати клейкі тістоподібні мішанки, вони їх гірше поїдають і заклеюють носові ходи, що може привести до запалення носово порожнини

  • З 4 дня давати подрібнену зелень ( кропиву, подорожнік, деревій, люцерна. Конюшина. кульбаба)

  • З 10 дня давати варену картоплю і здрібнені коренеплоди.

  • Каченята люблять запивати корм водою, тому поруч повинні бути поїлки.

  • Норми води каченятам 1-8-тижневого віку -1,84л для ремонтного молодняку - 2,28л. Напувалки від годівниць повинні знаходитись на відстанні -3-5 м., що зниує витрати корму.

ГОДІВЛЯ ГУСЕЙ

При організації гдівлі гусей необхідно враховувати такі біологічні властивості птиці, підвищена нервова збудливість (стреси), відчуття сім'ї і групи. Здатні поїдати велику кількість зелених соковитих кормів, споживати корми в ночі без світла. У гусок є продуктивний і непродуктивний періоди. Тому чітко виражена сезонність яйцекладки. Продуктивний період близько 5 місяців ( з лютого до серпня).

Потреба гусей в поживних речовинах залежить:

• • породи;

  • віку;

  • продуктивності;

  • способу утримання;

У продуктивний період гусок годують повнораціонними комбікормами, краще гранульованими досхочу, у цей період у 100 г комбікорму повинно міститись 250 ккал ОЕ
(1,05-1,09 МДж обмінної енергії), 14% сирого протеїну. Гусаки споживають ті ж самі комбікорми, що й гуски, але для підвищення запліднення яєць гусаків необхідно підгодовувати окремо сумішами з
пророщеного вівса, подрібненої моркви, пекарських дріжджів, риб'ячого борошна та жиру.

Техніка годівлі:

• • При вологому і комбінованому типі годівлі гусей у продуктивний період годують чотири рази: вранці і два рази вдень роздають вологу мішанку, а ввечері - зерно.

  • на день витрачається на одну гуску 250-280 г сухого корму і 700-1000 г зелених або соковитих кормів,

  • Літом в непродуктивний період при утриманні гусей на пасовищі з задовільним травостоєм їх підгодовують один раз ввечері зерном. Коли пасовище витоптується, вигорає, гусям вранці дають вологу мішанку, а ввечері - зерно.

  • в непродуктивний період - 210-220 г комбікорму і 1000-1200 г зелених або соковитих кормів, силосу - 200, або картоплі - 300, або буряка - 400 г

  • Дуже добре їдять вівсяну і просяну полову, подрібнені кукурудзяні качани.

  • Фронт годівлі при сухому способі годівлі - 4 см на одну голову, комбінованому -15. Фронт напування - 3 см.

ГОДІВЛЯ ГУСЕНЯТ

Добове гусеня (жива маса 100-110 г) за 60 днів досягає живої маси 3₅8-4,1 кг (збільшується в 38-40 разів).

У зв'язку з таким інтенсивним ростом гусенята дуже вимогливі до кормів. Годівлю гусенят проводять, враховуючи породу, вік і призначення (м'ясні, ремонтні)

Гусенят на м'ясо вирощують двома способами: без використан­ня пасовищ (застосовують сухий тип годівлі - повнораціонні комбікорма) і з використанням пасовищ ( застосовують волгий та комбіноватий тип годівлі).

Техніка годівлі:

• • Розпочинати годівлю гусенят потрібно якомога раніше, відразу після надходження з інкубаторію. Годують гусенят тільки якісними кормами. При сухому способі годівлі в перші три дні гусенятам дають мішанки з подрібнених кукурудзи, пшениці, ячменю (без плівок), гороху (80 %) і сухе збиране молоко (2-3 %), а потім годують досхочу повнораціонними комбікормами.

  • При комбінованій годівлі у перші дні гусенятам дають розсипчасті вологі мішанки, приготовлені на свіжому збираному молоці і воді.

  • Гусенята охоче поїдають свіжий сир, покришені круто зварені яйця, подрібнену свіжу зелень (конюшину, люцерну, молоду кропиву, вико-овес та ін.).

  • У вологу мішанку добавляють розмелені зернові корми: кукурудзу, ячмінь, пшеницю, овес (без плівок) та біл­кові корми тваринного (рибне і м'ясо-кісткове борошно) і рослинного (макуха, шрот, мелене зерно гороху, бобів) походження.

  • Треба стежи­ти, щоб вологу мішанку гусенята поїдали всю, бо не з'їдена прокисає і може викликати поноси.

  • В першу декаду молодняк годують 6-8 раз на день, а потім кількість даванок зменшують.

  • Якщо є випас, то гусенят випускають на пасовища за сприятливої погоди на 3-5 годин.

  • Рано навесні, коли зелені ще немає, гусенятам до вологої мішанки додають подрібнену червону моркву і люцернове борошно. Свіжу зелень дають у суміші з борошняною мішанкою, або окремо досхочу.

  • При сухому способі фронт годівлі для гусенят становить на одну голову - 2 см, при комбінованому і пологому: до 10 днів - 5 см, від 11 до 25 днів - 8 см, старше цього віку- 12 см, фронт напування - 2 см.

5. ГОДІВЛЯ ІНДИКІВ

ГОДІВЛЯ ІНДИКІВ

Годівля індичок повинна забезпечувати високу яйценосність і достатній вміст в яйці поживних і біологічно активних речовин, необхідних для життєздатності майбутнього потомства.

Потреба індиків у поживних речовинах залежить:

віку,

статі,

породних особливостей,

продуктивності,

способу утримання,

виду

якості кормів.

Норми обмінної енергії та поживних речовин для індиків і індичок відрізняються тільки за вмістом кальцію - для індиків його зменшують до 1,5 %.

У 100 г комбікорму для дорослих індиків повинно міститись 280 ккал ОЕ, 16 % СП,

Для годівлі дорослих індиків використовують такі ж корми як і для курей.

Індики більш вимогливі до амінокислотного складу, вмісту сирого протеїну і вітамінного живлення, ніж кури, проте краще використовують грубі корми, особливо трав'яне борошно.

Для індичок властива сезонність яйценосності. Тому годівлю організовують по періодам Продуктивний і непродуктивний):

• У продуктивний період кращих результатів досягають при годівлі індичок повнораціонними комбікормами, розсипними або у вигляді круп, особливо при утриманні їх у клітках. Використання гранульованих комбікормів небажане, бо це може призвести до ожиріння індичок, зниження несучості і виводимості індичат

• Техніка годівлі у продуктивний період:

• • племінних індичок годують чотири рази на добу:

  • вранці і ввечері - зерном, а вдень два рази вологими мішанками, приготовленими на збираному молоці або сироватці чи м'ясному бульйоні.

  • У вологі мішанки вводять влітку подрібнену зелень, а в зимово-весняний періоди - моркву, трав'яне борошно, комбінований силос, пророщене зерно і дріжджовий корм.

  • Для покращення продуктивності несучок і підвищення інкубаційнйИ якостей яєць в раціони добавляють препарати вітамінів А, D, Е, В.

  • Фронт годівлі сухими кормами - 2,5-5см, а вологими мішанками - 5-10 см,

  • фронт напування - 1-2 см.

  • Одна індичка за день споживає до 260 г комбікорму, індик 500 г.

  • Якщо індички-несучки утримуються в клітках, то добову норму корму обмежують.

  • За наявності пасовищ індичок пасуть. Індичка здатнії на пасовищі за день спожити понад 400 г зеленого корму.

• непродуктивний період (осінь - зима)

• Техніка годівлі у непродуктивний період:

• • птицю годують три рази на добу:

  • вранці і вдень вологою мішанкою,

  • ввечері - зерном.

  • Можна зерно згодовувати вранці та ввечері, а вдень - вологу мішанку.

  • Дорослі індики споживають до 0,45 л води за добу.

  • Фронт годівлі при сухому типі на одну голову 10-12 см, при комбінованому 20 см,

  • фронт напування 3-4 см.

ГОДІВЛЯ ІНДИЧАТ

Індичата дуже чутливі до якості кормів. Тому для приготування комбікормів використовують доброякісні компоненти. В перші дні життя індичата погано їдять корм і п'ють воду. Це пояснюється тим, що зір індичат нормалізується лише на п'ятий-шостий день після виводу. Тому рекомендуєтеся корми насипати в годівниці доверху, щоб вона знаходилась на рівні очей молодняку. Годівниці і напувалки повинні бути добре освітлені.

Індичат у добовому віці доцільно розділити за статтю і вирощувати окремо.

Норми годівлі індичат враховують наступні періоди вирощування:

• 1-4 тижні - стартовий період - інтенсивний ріст індичат забезпечується комбікормами з високим вмістом СП - 28 % і ОЕ - (290 ккал).

• 5-13 тижні - іде зниження росту з 5-го тижня тому зменшують вміст протеїну в комбікормі до 22 % і підвищують рівень ОЕ до 300 ккал

• 14-17 - для підвищення калорійності з 14-тижневого віку індичатам можна вводити до 4-5 % кормового жиру

• а ремонтного молодняку 18-30 тижнів

В окремих господарствах індичатам замість сухого корму згодовують вологі мішанки з пшона, кукурудзяної і пшеничної дерті, сиру із знежиреного молока. Така мішанка сприяє розмноженню в кишечнику молочнокислої мікрофлори, яка нормалізує функціону­вання органів травлення в перші дні життя молодняку. Індичата добре використовують пасовища, з апетитом їдять зелену траву: люцерну, конюшину, молоде листя соняшнику.

За місяць до початку продуктивного періоду ремонтний молод­няк поступово переводять на годівлю комбікормами для дорослих індичок. Фронт годівлі на одну голову становить при сухому способі годівлі для молодняку віком 1-15 тижнів - 4 см, 17-30 тижнів - 6 см, а при вологому і комбінованому відповідно - 10 та 12 см. Молодняк повинен постійно мати доступ до води. Фронт напування - 2-3 см.

Не можна утримувати і пасти індичат разом із дорослими індичками, а також з курми, курчатами, тому що контакт з ними викликає у індичат хворобу - ентерогепатит.

6. ГОДІВЛЯ ЦЕСАРОК, ПЕРЕПЕЛІВ І СТРАУСІВ

ГОДІВЛЯ ЦЕСАРОК

Розведення цесарок може бути додатковим резервом збільшення виробництва м'яса. Господарські якості цесарок високі. У середньому доросла птиця має живу масу 1,5-2 кг, яйценосність - 70-100 яєць за сезон, який продовжується з березня по жовтень. Яйця цесарок відрізняються високими гастрономічними якостями. М'ясо цесарок, особливо молодих, ніжне, жирне, нагадує м'ясо дичини, користується великим попитом. Цесарки добре пристосовуються до різних умов утримання, відрізняються високою життєздатністю.

У практиці застосовують сухий спосіб годівлі цесарок кормами, які використовують для м'ясних курей.

Комбікорм для дорослих цесарок в 100 г повинен містити 270 ккал (1,12 МДж) обмінної енергії, 16% сирого протеїну.

Годівлю ремонтних цесарок і цесарят-бройлерів проводять за двома віковими періодами:

• з добового до 45-денного віку - для цесарят першого періоду рекомендуються комбікорми, шо містять 22-24 % СП і не менше 290 ккал ОЕ.

• з 46-денного до кінця вирощування - для цесарят рівень протеїну в раціоні повинен бути 19-20 %, а обмінної енергії-305-310 ккал.

Цесарят годують комбікормами призначеними для курчат яєчних ліній.

ГОДІВЛЯ ПЕРЕПЕЛІВ

При вирощуванні перепелів слід урахувати, що раціони повинні відповідати їх природним особливостям - протеїн раціонів в перші 20 днів життя на 50 % повинен забезпечуватись за рахунок кормів тваринного походження.

• До 4-тижневого віку перепілкам дають комбікорми з вмістом в 100 г 24-26 % СП і 290 ккал ОЕ. Для цього підходить комбікорм призначений для індичат 1-60-денного віку.

• З 5 до 6 тижня вирощування перепелів рівень сирого протеїну знижують до 16-18%, а вміст обмінної енергії - до 270-280 ккал. щоб не допустити раннього статевого дозрівання і прискорення яйцекладки, що негативно впливає на продуктивність несучок і масу яєць.

Техніка годівлі:

• Сухий комбікорм перепелам дають два рази в день (орієнтовно о 9 і Ібгод), по 22-25 г на голову.

• Один раз на тиждень роздають дрібний гравій, а на початку яйценосності - суміш гравію і черепашок в рівних кількостях (до 5 г на одну голову).

• В напувалках постійно повинна бути чиста вода.

• У 30-денному віці молодняк переводять на годівлю, яка продов­жується 3-4 тижні.

• Годують чотири рази на добу, в середньому 25г на одну голову.

• Жива маса відгодованих перепелів 100-110 г.

• Фронт годівлі - 1,5 см, напування - 2 см.

ГОДІВЛЯ СТРАУСІВ

Страус - унікальний травоїдний птах. Він, як і будь-яка інша тварина, для своєї життєдіяльності повинен отримувати певну кількість поживних речовин та енергії шляхом поїдання різноманітних кормів. Травному тракту страуса притаманна подовжена задня частини кишківника (особливо сліпа кишка), що сприяє кращому перетравленню рослинного корму.

Техніка годівлі страусят:

• Страусята після появи на світ, перші 7-10 днів можуть харчуватися залишковим жовтком, тому упродовж 2-3 днів їх зазвичай не годують, але водою забезпечують у достатній кількості.

• З 4-5-денного віку страусенятам починають згодовувати люцерну, нарізану шматочками довжиною близько 1 см та змішану 1 комбікормом, який містить 20-25 % протеїну. Такий раціон називається стартовим.

• У перший тиждень життя страусеняпім необхідно згодовувати гравій розміром 3мм, або яєчну шкаралупу.

• При годівлі страусів необхідно пам'ятати, що за нестачі клітковини в раціоні, у них порушується розвиток мікрофлори кишківника. Щоб запобігга цьому до раціону страусів необхідно включати люцерну або конюшину.

• Упродовж перших трьох, чотирьох тижнів життя у годівлі страусів доцільно застосовувати стартовий раціон.

Відгодівлю страусів розпочинають з 6-тижневого віку і закінчують до 40-го тижня, поділяючи цей час на 2 періоди.

• Упродовж першого (6-15 тижнів) - птиця харчується комбікормами-концентратами і зеленою масою.

• Протягом другого періоду відгодівлі (15-40 тижнів) страусів годують мішанкою із зерна, сіна, силосу, кукурудзи та комбікорму.

До складу кормосумішей мають входити як рослинні корми (кукурудза, ячмінь, овес, пшениця, сорго, горох, нут), так і тваринного походження (м'ясо-кісткове і рибне борошно, сир, сироватка, перегін), а також комплекс вітамінів та мінеральних речовин.

В годівлі страусів розрізняють:

• продуктивний

У період розмноження (грудень-січень) племінній птиці додатково згодовують близько 1 кг гранульованих комбікормів. Упродовж наступних декількох тижнів їх кількість збільшують до 2-3 кг, згодовуючи у суміші із подрібненим люцерновим сіном, або трав'яною мукою.

Потреба в поживних речовинах у самок та самців у період яйцекладки різна. Самкам необхідно більше кальцію, а для самців його надлишок негативно впливає на обмін речовин та сперматогенез. Тому в період розмноження самців і самок утримують та годують окремо, пускаючи самців у загін до самок на декілька годин, через день.

• непродуктивний періоди. Перед початком сезону розмноження (за 4 тижні) дорослі самці можуть споживати від 1 до 2,5 кг концентратів за добу

Техніка годівлі дорослих страусів:

• Годують страусів двічі на добу в один і той же час, свіжо приготовленими кормосумішами.

• Основними компонентами раціонів страусів є подрібнене зерно кукурудзи, проса, пшениці, соєві макуха і шрот, рибне борошно, гідролізні дріжджі, сіно та борошно з люцерни, а влітку - свіжа кропива. Задовільним кормом вважають зелену масу кукурудзи.

• Страусам можна згодовувати капусту, гарбузи, кабачки, кавуни, моркву, варену картоплю.

• Незбиране молоко в годівлі страусів не застосовують.

• Натомість, згодовують збиране молоко, простоквашу, сир та сироватку.

• У невеликих кількостях страусам можна згодовувати нехарчову варену рибу.

• До складу раціону як мінеральну добавку вводять карбонат кальцію, моно- і дикальційфосфат, кухонну сіль та премікс.

Контроль повноцінності годівлі птиці

Повноцінність годівлі сільськогосподарської птиці контро­люють:

• зоотехнічно-ветеринарним методом:

Проводять аналіз кормів і раціонів, контролюють споживання кормів, показники продуктивності (середньодобові прирости молодняку, несучість), інкубаційні якості яєць, витрати кормів на одиницю продукції, зовнішній вигляд птиці, якість пір'я, пігментацію ніг, дзьоба, гребеня тощо. Контролюють якість води, фронт годівлі і поїдання кормів.

• біохімічними методами:

Визначення вмісту загального білка, білкових фракцій, кальцію, фосфору, вітамінів та інших показників.

При повноцінній годівлі та належних умовах утримання не спостерігається ознак захворювання і зниження продуктивності сільськогосподарської птиці.

Тема 5.4. ГОДІВЛЯ КРОЛІВ. БАЛАНС КОРМІВ ТА

КОРМОВИЙ ПЛАН

План:

1. Основи нормованої годівлі хутрових звірів.

2. Норми годівлі, техніка годівлі кролів

3. Годівля кролів (самок, самців, молодняку)

4. Поняття про кормовий план і баланс кормів.

1. 1. ОСНОВИ НОРМОВАНОЇ ГОДІВЛІ ХУТРОВИХ ЗВІРІВ.

Хутрове звірництво являється новою галуззю тваринництва, яка почала тільки розвиватися після Великої Вітчизняної війни. На той час відкривалися спеціалізовані звірогосподарства (на 12-15 тис. самок).

В основному хутрових звірів розводять для отримання хутра, м´яса, по відношенню до кормів хутрових звірів поділяють на:

1. Травоїдних (кролі, нутрії);

2. Мясоїдні (норки, песці, лисиці, соболі).

Повноцінність годівлі має прямий вплив на якість хутра.

При недогодівлі:

• звірі погано ростуть, від них отримують маленькі шкурки,

• при недостачі метіоніну і цестину - волосяний покрив розвивається погано;

• недостача вітамінів. особливо групи В - викликає ламання і рідкість волосяного покриву; погуршується колір хутра;

• при недостачі заліза - білопухість

• недогодівля в літку - знижує розвиток волосяного фолікула, в жовтні - недорозвинутість пуху.

Для м'ясоїдних звірів характерний відносно малий шлунок, невелика довжина травного каналу, а товстий кишечник у лисиць і песців має довжину всього 5-8 см, у норок і соболів взагалі відсутній.

З'їдений корм затримується в травному каналі не довго, і тому мікрофлора не відіграє суттєвої ролі в перетравленні і засвоєнні поживних речовин кормів та синтезі вітамінів, на відміну від нутрій. Друга важлива біологічна особливість норки, песця, лисиці -періодичність життєвих функцій. Сезонна зміна хутряного покриву, яка залежить від тривалості світлового дня. М'ясоїдні звірі приносять приплід один раз на рік.

Сезонне розмноження і линька пов'язані з інтенсивністю обміну речовин і енергії в звірів у різні періоди року, а також із потребою в поживних, фізіологічно активних речовинах, що дуже важливо для забезпечення відтворення і одержання шкурок високої якості.

Молодняк хутрових звірів має високу інтенсивність росту в перші місяці життя. Тому дефіцит окремих поживних фізіологічно активних речовин у раціонах молодняку в підсисний період гальмує його ріст і впливає на розмір звірів і їх відтворні здібності.

Потреба м'ясоїдних хутрових звірів у поживних речовинах залежить від:

• виду

• живої маси,

• сезону року,

• фізіологічного стану (холоста, вагітна, лактуюча) та кількості щенят під самкою.

Техніка годівлі:

• Годують хутрових звірів 2 рази на добу.

• Ранком норма -35-40%

• Вечір - 60-65%

• Напувати 2 рази теплою водою, а в морози 4 рази на день.

• Для годівлі м'ясоїдних хутрових звірів використовують пере­важно корми тваринного походження (нехарчове м'ясо, субпродукти, кров, нехарчова риба та рибні відходи, молоко та молочні відходи, сир знежирений ).

• Крім кормів тваринного походження до їх раціонів вводять рослинні корми (вівсяну, ячмінну, гречану, просяну, пшеничну, кукурудзяну, горохову, вики та інші крупи, а також у невеликих кількостях відходи від переробки зернових (висівки, макуха) та коренебульбоплоди

• М'ясо і м'ясні продукти мають бути доброякісними, згодовуватись переважно у свіжому вигляді як окремо так і в суміші і вареними крупами та коренебульбоплодами.

• До кормових сумішок вводять мінеральні добавки та вітамінні препарати "Конвіт", "Роборан", "Норвіт" і "Нормін" згідно з настановами про їх використання.

1. 2. НОРМИ ГОДІВЛІ, ТЕХНІКА ГОДІВЛІ КРОЛІВ.

Від повноцінної годівлі залежить стан здоровя, продуктивність, якість і біологічна повноцінність продукції, а також економічне її виробництво

Кролі відносяться до травоїдних тварин з однокамерним шлунком. Вони здатні в значній кількості споживати об´ємисті корми.

Шлунок у кролів невеликий, але для забезпечення поживними речовинами організм він повинен бути постійно заповненим кормом. Такий стан підтримується частим споживанням корму (70-90 разів на добу споживання корму). Найбільше корму вони споживають у нічний час тому корм повинен бути постійно в годівницях. Шлунковий сік у кролів виділяється безперервно і має більшу кислотність. Клітковина перетравлюється в сліпій кишці, де відбувається травлення схоже до рубцевого. Особливісттю кролів є те, що вони споживають свій власний нічний кал (копрофагія), це сприяє забезпеченню організму водорозчинними вітамінами групи В та повноціним мікробним білком. Внаслідок чого амінокислотний і вітамінний рівень в раціоні не контроюють.

Норми годівлі деференційовані залежать від:

• • віку;

  • живої маси;

  • фізіологічного стану.

В залежності від умов утримання та інтенсивності використання застосовують 2 способи годівлі:

- комбінований (змішаний ) - використовують грубі, соковиті, та концентровані корми;

- сухий - повнораціонні комбікорми.

Техніка годівлі кролів:

• При комбінованому способі корми роздають 2-3 рази на добу:

• Вранці - половину концентрованих переважає зерно злакових (ячмінь, овес, кукурудза). Із бобових -горох , вика, чина, боби, соя - згодовувати у розмеленому вигляді, щоб запобігти тимпанії.

• Удень - траву (конюшина, люцерна, еспарцет, горох, озима пшениця, жито, овес, кукурудза, дикоростучі трави (кульбаба, борщевик , тисячолисник) або сіно,

• Ввечері - решту концентрованих кормів та коренеплоди.

• Замінювати корм у раціоні необхідно поступово на протязі 5-7 днів ( сухі на соковиті і навпаки);

• Скошену траву згодовувати після привялення , не давати траву з росою , мокру зіпрілу ,щоб запобігти тимпанії (активоване вугілля 1-2 таблетки з водою).

• Не згодовувати гичку цукрових буряків - тому ,що приводить до розладів травлення, а також до загибелі

• Постійне водопостачання - з автонапувалок, або дворазове (уранці та ввечері), не давати холодної води- це приводить до зниження температури тіла, розлад обміну речовин, погіршення загального стану. (недостача води при сухому способі годівлі - може приводити до втрати живої маси і навіть загибелі.

1. 3. ГОДІВЛЯ КРОЛІВ ( САМОК, САМЦІВ, МОЛОДНЯКУ)

Правильно організована повноцінна годівля кролів - один з основних факторів підвищення їх продуктивних та поліпшення племінних якостей.

• У кролематок короткий період крільності (28-32 дні),

• рання фізіологічна зрілість (5 місяців - злучають ),

• здатні суміщати вагітність із лактацією.

• В рік може бути 4-5 окролів.

Норми годівлі для кролиць залежать :

• Живої маси

• Фізіологічного стану ( період крільності, лактуючі, непарувальний період)

Організація годівлі в період крільності

Раціони для крільних кролиць завжди мають бути збалансовані за:

• перетравним протеїном,

• мінеральними речовинами і вітамінами, оскільки їхня нестача стримує нормальний розвиток плодів.

Техніка годівлі:

• • Корми повині бути постійно в годівницях;

  • раціони складають із різноманітного набору кормів високої якості.

  • З концентрованих згодовують зерно вівса, бобових, макуху соняшникову, шрот соєвий, із соковитих - моркву, буряки.

  • Частку грубих кормів за 5 днів до окролу зменшують, одночасно збільшуючи даванку концентрованих. До складу раціону вводять також мінеральні добавки й вітамінні препарати.

Організація годівлі для лактуючої кролематки

Лактаційний період у кролематки триває 6 тижнів. За добу кролиця може виділяти до 200 г молока.

Норми годівлі задежатьвід живої маси.

Техніка годівлі:

• • Лактуючі самки потребують у 2...З рази більше корму, ніж самки в період статевого спокою.

  • У літку дорослим самкам, дають:

  • по 220...260 г гранульованого комбікорму або зерна;

  • 450...550 г зеленої маси люцерни чи конюшини,

  • Взимку даванку концкормів доводять до 280...330 г

  • близько 110 г сіна злаково-бобових культур і стільки ж коренеплодів, у складі яких 15...25% становить морква.

ПРИМІТКА: Великих збитків галузі завдає втрата поголів'я внаслідок поїдання або затоптування кролицями новонароджених кроленят. Випадки ці досить часті. Причини їх до кінця не з'ясовані, проте відомо, що основними з них такі: тварина може бути хворою (або хворіла перед цим); клінічно здоровою, але мати слабкий материнський інстинкт (який, до речі, може бути спадковим); після окролу передчасно прийшла в охоту; відсутність молока (кроленята постійно непокояться, тягнучи за "пусті" соски, кролиця постійно топчеться в гнізді, змінюючи положення); ослаблення організму через нестачу поживних (насамперед протеїну) і біологічно активних речовин.

Організація годівлі для молодняку:

• Підсисний період у кроленят триває 30-45 днів

• У кроленят-сисунів товсті кишки розвинені слабо. Після відлучення, коли їх зразу переводять на корми з високим вмістом грубої клітковини, вона погано перетравлюється. У товстих кишках посилюється утворення газів, що викликає захворювання (навіть втрати молодняку з цієї причини). Тому після відлучення такі корма їм не давати.

• Кроленята, що народилися в червні, найкраще, порівняно з народженими в інші сезони року, ростуть, споживаючи зелені корми, і, як правило, не хворіють на застудні та інші захворювання. їхній середньодобовий приріст у підсисний період може досягати 35 г.

• Добір ремонтного молодняку здійснюють не пізніше 2,5...3-місячного віку (жива маса 2,4...2,5 кг) та повторно - у віці 8,5...9 міс.

• На раціони ремонтного молодняку кролів переводять у віці 90...100 днів. На 0,1 корм.од. поживності раціонів припадає 13...16 г перетравного протеїну.

Орієнтовний добовий раціон молодняку кролів віком понад 45 днів такий:

• влітку 90... 110 г концентрованих кормів,

• 280...320 г зеленої маси.

• Взимку їм дають по 130...170 г концкормів,

• 45...55 г сіна і стільки ж коренебульбоплодів.

4. КОРМОВИЙ ПЛАН, БАЛАНС КОРМІВ

Важливою умовою успішного розвитку тваринництва, підняття продуктивності, збільшення виробництва м'яса, молока і других продуктів - являється створення міцної і стійкої кормової бази під

якою розуміють організацію виробництва кормів їх об'єм та якість. В кожному господарстві на основі оптимального типу і норм годівлі тварин по видам і віковим групам складається кормовий план і баланс кормів.

Кормовий план - це обумовлений розрахунок господарства на

визначений період, по всім видам кормів, в відповідності з наміченим

ростом і продуктивністю тварин.

Кормовий план представляє собою заявку тваринників до агрономів

- на виробництво необхідної кількості кормів.

План розробляють кожен рік по двом періодам :

1. період - з 1 січня по 31 грудня .

1. період - від урожаю планового року до урожаю послідуючого року.

При надходженні кормів в господарство, для раціонального їх використання створюють баланс кормів.

Баланс кормів - це документ в якому визначається ступінь

забезпечення господарства кормами (чи достатня кількість кормів буде

для тварин в розрахунку на цілий рік (плюс страховий фонд -15%)